Job 7
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1The life of man upon earth is a warfare, and his days are like the days of a hireling.
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2As a servant longeth for the shade, as the hireling looketh for the end of his work;
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3So I also have had empty months, and have numbered to myself wearisome nights.
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4If I lie down to sleep, I shall say: When shall arise? and again I shall look for the evening, and shall be filled with sorrows even till darkness.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5My flesh is clothed with rottenness and the filth of dust, my skin is withered and drawn together.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6My days have passed more swiftly than the web is cut by the weaver, and are consumed without any hope.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7Remember that my life is but wind, and my eyes shall not return to see good things.
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8Nor shall the sight of man behold me: thy eyes are upon me, and I shall be no more.
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9As a cloud is consumed, and passeth away: so he that shall go down to hell shall not come up.
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10Nor shall he return my more into his house, neither shall his place know him any more.
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11Wherefore I will not spare my month, I will speak in the affliction of my spirit: I will talk with the bitterness of my soul.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12Am I a sea, or a whale, that thou hast enclosed me in a prison?
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13If I say: My bed shall comfort me, and I shall be relieved speaking with myself on my couch:
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14Thou wilt frighten me with dreams and terrify me with visions.
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15So that my soul rather chooseth hanging, and my bones death.
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16I have done with hope, I shall now live no longer: spare me, for my days are nothing.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
17What is a man that thou shouldst magnify him? or why dost thou set thy heart upon him?
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18Thou visitest him early in the morning, and thou provest him suddenly.
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19How long wilt thou not spare me, nor suffer me to swallow down my spittle?
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20I have sinned: what shall I do to thee, O keeper of men? why hast thou set me opposite to thee, and I am become burdensome to myself?
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21Why dost thou not remove my sin, and why dost thou not take away my iniquity? Behold now I shall sleep in the dust: and if thou seek me in the morning, I shall not be.
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.