Job 9
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And Job answered, and said:
1І відповів Йов і сказав:
2Indeed I know it is so, and that man cannot be justified compared with God.
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3If he will contend with him, he cannot answer him one for a thousand.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
4He is wise in heart, and mighty in strength: who hath resisted him, and hath had peace?
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
5Who hath removed mountains, and they whom he overthrew in his wrath, knew it not.
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6Who shaketh the earth out of her place, and the pillars thereof tremble.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7Who commandeth tile sun and it riseth not: and shutteth up the stars as it were under a seal:
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
8Who alone spreadeth out the heavens, and walketh upon the waves of the sea.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9Who maketh Arcturus, and Orion, and Hyades, and the inner parts of the south.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
10Who doth things great and incomprehensible, and wonderful, of which there is no number.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11If he come to me, I shall not see him: if he depart I shall not understand.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12If he examine on a sudden, who shall answer him? or who can say: Why dost thou so?
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13God, whose wrath no mall can resist, and under whom they stoop that bear up the world.
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14What am I then, that I should answer him, and have words with him?
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15I, who although I should have any just thing, would not answer, but would make supplication to my judge.
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16And if he should hear me when I call, I should not believe that he had heard my voice.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17For he shall crush me in a whirlwind, and multiply my wounds even without cause.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18He alloweth not my spirit to rest, and he filleth me with bitterness.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19If strength be demanded, he is most strong: if equity of judgment, no man dare bear witness for me.
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20If I would justify myself, my own mouth shall condemn me: if I would shew myself innocent, he shall prove me wicked.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21Although I should be simple, even this my soul shall be ignorant of, and I shall be weary of my life.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22One thing there is that I have spoken, both the innocent and the wicked he consumeth.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23If he scourge, let him kill at once, and not laugh at the pains of the innocent.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24The earth is given into the hand of the wicked, he covereth the face of the judges thereof: and if it be not he, who is it then?
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25My days have been swifter than a post: they have fled away and have not seen good.
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26They have passed by as ships carrying fruits, as an eagle flying to the prey.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27If I say: I will not speak so: I change my face, and am tormented with sorrow.
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28I feared all my works, knowing that thou didst not spare the offender.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29But if so also I am wicked, why have I laboured in vain?
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30If I be washed as it were with snow waters, and my hands shall shine ever so clean:
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31Yet thou shalt plunge me in filth, and my garments shall abhor me,
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32For I shall not answer a man that is like myself: nor one that may be heard with me equally in judgment.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33There is none that may be able to reprove both, and to put his hand between both.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34Let him take his rod away from me, and let not his fear terrify me.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35I will speak, and will not fear him: for I cannot answer while I am in fear.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.