Job 9
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered:
1І відповів Йов і сказав:
2“Yes, I know that it is so, but how can a mortal be righteous before God?
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3If one wished to contend with God, he could not answer Him one time out of a thousand.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
4God is wise in heart and mighty in strength. Who has resisted Him and prospered?
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
5He moves mountains without their knowledge and overturns them in His anger.
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6He shakes the earth from its place, so that its foundations tremble.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7He commands the sun not to shine; He seals off the stars.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
8He alone stretches out the heavens and treads on the waves of the sea.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9He is the Maker of the Bear and Orion, of the Pleiades and the constellations of the south.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
10He does great things beyond searching out, and wonders without number.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11Were He to pass by me, I would not see Him; were He to move, I would not recognize Him.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12If He takes away, who can stop Him? Who dares to ask Him, ‘What are You doing?’
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13God does not restrain His anger; the helpers of Rahab cower beneath Him.
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14How then can I answer Him or choose my arguments against Him?
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15For even if I were right, I could not answer. I could only beg my Judge for mercy.
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16If I summoned Him and He answered me, I do not believe He would listen to my voice.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17For He would crush me with a tempest and multiply my wounds without cause.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18He does not let me catch my breath, but overwhelms me with bitterness.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19If it is a matter of strength, He is indeed mighty! If it is a matter of justice, who can summon Him ?
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20Even if I were righteous, my mouth would condemn me; if I were blameless, it would declare me guilty.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21Though I am blameless, I have no concern for myself; I despise my own life.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22It is all the same, and so I say, ‘He destroys both the blameless and the wicked.’
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23When the scourge brings sudden death, He mocks the despair of the innocent.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24The earth is given into the hand of the wicked; He blindfolds its judges. If it is not He, then who is it?
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25My days are swifter than a runner; they flee without seeing good.
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26They sweep by like boats of papyrus, like an eagle swooping down on its prey.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27If I were to say, ‘I will forget my complaint and change my expression and smile,’
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28I would still dread all my sufferings; I know that You will not acquit me.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29Since I am already found guilty, why should I labor in vain?
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30If I should wash myself with snow and cleanse my hands with lye,
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31then You would plunge me into the pit, and even my own clothes would despise me.
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32For He is not a man like me, that I can answer Him, that we can take each other to court.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33Nor is there a mediator between us, to lay his hand upon us both.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34Let Him remove His rod from me, so that His terror will no longer frighten me.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35Then I would speak without fear of Him. But as it is, I am on my own.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.