Йов 9
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Йов а луат кувынтул ши а зис:
1І відповів Йов і сказав:
2„Штиу бине кэ есте аша. Ши кум ар путя омул сэ-шь скоатэ дрептате ынаинтя луй Думнезеу?
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3Дакэ ар вои сэ се черте ку Ел, дин о мие де лукрурь н-ар путя сэ рэспундэ ла унул сингур.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
4Але Луй сунт ынцелепчуня ши атотпутерничия: чине И с-ар путя ымпотриви фэрэ сэ фие педепсит?
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
5Ел мутэ деодатэ мунций ши-й рэстоарнэ ын мыния Са.
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6Згудуе пэмынтул дин темелия луй, де и се клатинэ стылпий.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7Порунчеште соарелуй, ши соареле ну май рэсаре; ши цине стелеле суб печетя Луй.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
8Нумай Ел ынтинде черуриле ши умблэ пе ынэлцимиле мэрий.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9Ел а фэкут Урса-Маре, Лучяфэрул де сярэ ши Ралицеле ши стелеле дин цинутуриле де мязэзи.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
10Ел фаче лукрурь марь ши непэтрунсе, минунь фэрэ нумэр.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11Ятэ, Ел трече пе лынгэ мине, ши ну-Л вэд, Се дуче, ши ну-Л зэреск.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12Дакэ апукэ Ел, чине-Л ва опри? Чине-Й ва зиче: ‘Че фачь?’
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13Думнезеу ну-Шь ынтоарче мыния; суб Ел се плякэ тоць сприжиниторий мындрией.
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14Ши еу кум сэ-Й рэспунд? Че кувинте сэ алег?
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15Кяр дакэ аш авя дрептате, ну Й-аш рэспунде. Ну пот декыт сэ мэ рог жудекэторулуй.
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16Ши кяр дакэ м-ар аскулта кынд Ыл кем, тот н-аш путя креде кэ мь-а аскултат гласул –
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17Ел, каре мэ избеште ка ынтр-о фуртунэ, каре ымь ынмулцеште фэрэ причинэ рэниле,
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18каре ну мэ ласэ сэ рэсуфлу, мэ сатурэ де амэрэчуне.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19Сэ алерг ла путере? Ел есте атотпутерник. Ла дрептате? Чине мэ ва апэра?
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20Орькытэ дрептате аш авя, гура мя мэ ва осынди ши орькыт де невиноват аш фи, Ел мэ ва арэта ка виноват.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21Невиноват! Сунт, дар ну цин ла вяцэ, ымь диспрецуеск вяца.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22Че-мь пасэ ла урма урмей? Кэч ындрэзнеск с-о спун: Ел нимичеште пе чел невиноват ка ши пе чел виноват.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23Ши дакэ бичул ар причинуи мэкар ындатэ моартя…! Дар Ел рыде де ынчеркэриле челуй невиноват.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24Пэмынтул есте дат пе мыниле челуй нелеӂюит; Ел акоперэ окий жудекэторилор – де ну Ел, апой чине алтул?
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25Зилеле меле аляргэ май юць декыт ун алергэтор; фуг фэрэ сэ фи вэзут феричиря;
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26трек ка ши корэбииле челе юць, ка вултурул каре се репеде асупра прэзий.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27Дакэ зик: ‘Вряу сэ-мь уйт суферинцеле, сэ-мь лас ынтристаря ши сэ фиу войос’,
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28сунт ынгрозит де тоате дурериле меле. Штиу кэ ну мэ вей скоате невиноват.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29Ши дакэ вой фи жудекат виноват, пентру че сэ мэ май трудеск деӂяба?
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30Кяр дакэ м-аш спэла ку зэпадэ, кяр дакэ мь-аш курэци мыниле ку лешие,
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31Ту тот м-ай куфунда ын мочирлэ, де с-ар скырби пынэ ши хайнеле де мине!
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32Кэч Ел ну есте ун ом ка мине, ка сэ-Й пот рэспунде ши сэ мерӂем ымпреунэ ла жудекатэ.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33Нич ну есте вреун мижлочитор ынтре ной, каре сэ-шь пунэ мына песте ной амындой.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34Сэ-Шь трагэ ынсэ варга де дясупра мя ши сэ ну мэ май тулбуре спайма Луй.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35Атунч вой ворби ши ну мэ вой теме де Ел. Алтфел, ну сунт стэпын пе мине.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.