Йов 21
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Йов а луат кувынтул ши а зис:
1І відказав Йов і промовив:
2„Аскултаць, аскултаць кувинтеле меле, даци-мь мэкар ачастэ мынгыере.
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3Лэсаци-мэ сэ ворбеск, вэ рог, ши, дупэ че вой ворби, вець путя сэ вэ батець жок.
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4Оаре ымпотрива унуй ом се ындряптэ плынӂеря мя? Ши пентру че н-аш фи нерэбдэтор?
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5Привици-мэ, мираци-вэ ши пунець мына ла гурэ.
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6Кынд мэ гындеск, мэ ынспэймынт ши ун тремур ымь апукэ тот трупул:
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7Пентру че трэеск чей рэй? Пентру че ый везь ымбэтрынинд ши споринд ын путере?
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8Сэмынца лор се ынтэреште ку ей ши ын фаца лор, одраслеле лор пропэшеск суб окий лор.
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9Ын каселе лор домнеште пачя, фэрэ умбрэ де фрикэ; нуяуа луй Думнезеу ну вине сэ-й ловяскэ.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10Таурий лор сунт плинь де влагэ ши прэситорь, жунканеле лор зэмислеск ши ну ляпэдэ.
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11Ышь ласэ копиий сэ се ымпрэштие ка ниште ой, ши копиий се збенгуе ын журул лор.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12Кынтэ ку сунет де тобэ ши де харпэ, се десфэтязэ ку сунете де кавал.
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13Ышь петрек зилеле ын феричире ши се кобоарэ ынтр-о клипэ ын Локуинца морцилор.
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14Ши тотушь зичяу луй Думнезеу: ‘Плякэ де ла ной. Ну воим сэ куноаштем кэиле Тале.
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15Че есте Чел Атотпутерник, ка сэ-Й служим? Че вом кыштига дакэ-Й вом ынэлца ругэчунь?’
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16Че, ну сунт ей ын стэпыниря феричирий? – Департе де мине сфатул челор рэй! –
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17Дар де мулте орь се ынтымплэ сэ ли се стингэ кандела, сэ винэ сэрэчия песте ей, сэ ле дя ши лор Думнезеу партя лор де дурерь ын мыния Луй,
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18сэ фие ка паюл луат де вынт, ка плява луатэ де выртеж?
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19Вець зиче кэ пентру фиий Сэй пэстрязэ Думнезеу педяпса. Дар пе ел, пе нелеӂюит, ар требуи сэ-л педепсяскэ Думнезеу, ка сэ симтэ;
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20ел ар требуи сэ-шь вадэ нимичиря, ел ар требуи сэ бя мыния Челуй Атотпутерник.
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21Кэч че-й пасэ луй че ва фи де каса луй дупэ ел, кынд нумэрул лунилор и с-а ымплинит?
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22Оаре пе Думнезеу Ыл вом ынвэца минте, пе Ел, каре кырмуеште духуриле черешть?
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23Унул моаре ын мижлокул пропэширий, пэчий ши феричирий,
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24ку коапселе ынкэркате де грэсиме ши мэдува оаселор плинэ де сук.
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25Алтул моаре ку амэрэчуня ын суфлет, фэрэ сэ се фи букурат де врео феричире,
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26ши амындой адорм ын цэрынэ, амындой сунт мынкаць де вермь.
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27Штиу еу бине каре сунт гындуриле воастре, че жудекэць недрепте ростиць асупра мя.
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28Вой зичець: ‘Унде есте каса апэсэторулуй? Унде есте кортул ын каре локуяу нелеӂюиций?’
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29Дар, че, н-аць ынтребат пе кэлэторь ши ну штиць че историсеск ей?
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30Кум, ын зиуа ненорочирий, чел рэу есте круцат ши, ын зиуа мынией, ел скапэ.
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31Чине ыл мустрэ ын фацэ пентру пуртаря луй? Чине ый рэсплэтеште тот че а фэкут?
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32Есте дус ла гроапэ ши и се пуне о стражэ ла мормынт.
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33Булгэрий дин вале ый сунт май ушорь, кэч тоць оамений мерг дупэ ел ши о мулциме ый мерӂе ынаинте.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34Пентру че дар ымь даць мынгыерь дешарте? Че май рэмыне дин рэспунсуриле воастре декыт викление?”
no verse 34 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.