Job 21
Petrus Canisius Bible, 1939 (De Heilige Schrift)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Job antwoordde, en sprak:
1І відказав Йов і промовив:
2Luistert aandachtig naar wat ik ga zeggen; En dat uw troost zich daartoe bepale!
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3Laat mij uitspreken op mijn beurt, Wanneer ik klaar ben, kunt ge spotten!
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4Heb ik me soms over mensen beklaagd, Of heb ik geen grond, om mismoedig te zijn?
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5Ziet mij aan, en staat verstomd, En legt uw hand op de mond!
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6Wanneer ik er aan denk, sta ik verbijsterd, En huivert mijn vlees:
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7“Waarom blijven de bozen in leven Worden zij oud en groeien in kracht?”
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8Hun kroost gedijt voor hun aanschijn, Hun geslacht houdt stand voor hun ogen;
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9Hun huizen zijn veilig en zonder vrees, Gods roede valt er niet op neer.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10Hun stier bespringt en bevrucht, Hun koeien kalven en hebben geen misdracht;
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11Als een kudde laten ze hun jongens naar buiten, En hun kinderen springen rond.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12Ze zingen bij pauken en citer, Vermaken zich bij de tonen der fluit;
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13Ze slijten hun dagen in weelde, En dalen in vrede ten grave.
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14Toch zeggen ze tot God: Blijf verre van ons, We willen uw wegen niet kennen!
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15Wat is de Almachtige, dat we Hem zouden dienen; Wat baat het ons, te smeken tot Hem?
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16Ligt hun geluk niet in hun eigen hand, Bemoeit Hij Zich wel met de plannen der bozen?
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17Hoe dikwijls gaat de lamp der bozen wel uit, En stort er rampspoed op hen neer? Hoe dikwijls vernielt Hij de slechten in zijn toorn, Grijpen de weeën hen aan in zijn gramschap;
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18Worden zij als stro voor de wind, Als kaf, opgejaagd door de storm?
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19Gij zegt: God wreekt zijn misdaad op zijn kinderen, En zal hem zo zijn wraak laten voelen!
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20Maar zijn eigen ogen moesten zijn rampspoed aanschouwen, Zelf moest hij de toorn van den Almachtige drinken!
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21Want wat bekommert hij zich om zijn gezin na zijn dood, Wanneer het getal zijner maanden ten einde is?
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22Zou men soms God de les willen lezen, Hij, die de hemelingen richt?
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23En de een gaat dood, geheel voldaan, Volkomen gelukkig en rustig,
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24Zijn lenden vol vet, Het merg in zijn beenderen nog fris.
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25De ander sterft met een verbitterd gemoed, Zonder ooit het geluk te hebben gesmaakt!
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26Tezamen liggen ze neer in het stof, Door de wormen bedekt!
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27Zeker, ik ken uw gedachten, En de bedenkingen, die gij tegen mij aanvoert;
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28Gij zegt: “Waar is het huis van den tyran, Waar de tent, waar de bozen in wonen?”
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29Hebt gij de reizigers dan nooit ondervraagd, Of aanvaardt gij hun getuigenis niet:
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30“De boze blijft gespaard op de dag van verderf, En ontsnapt op de dag van de gramschap!”
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31Wie houdt hem zijn wandel voor ogen, Wie zet hem betaald wat hij deed?
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32Hij wordt ten grave gedragen, En een tombe houdt er de wacht.
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33Zacht ligt hij neer Op de kluiten in het dal; Heel de wereld trekt achter hem aan, Talloos velen lopen uit voor zijn stoet.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34Wat is uw vertroosting dus schraal, Uw antwoord anders dan leugens!
no verse 34 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.