Job 31
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1“I have made a covenant with my eyes. How then could I gaze with desire at a virgin?
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2For what is the allotment of God from above, or the heritage from the Almighty on high?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3Does not disaster come to the unjust and calamity to the workers of iniquity?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4Does He not see my ways and count my every step?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5If I have walked in falsehood or my foot has rushed to deceit,
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6let God weigh me with honest scales, that He may know my integrity.
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7If my steps have turned from the path, if my heart has followed my eyes, or if impurity has stuck to my hands,
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8then may another eat what I have sown, and may my crops be uprooted.
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9If my heart has been enticed by my neighbor’s wife, or I have lurked at his door,
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10then may my own wife grind grain for another, and may other men sleep with her.
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11For that would be a heinous crime, an iniquity to be judged.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12For it is a fire that burns down to Abaddon; it would root out my entire harvest.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13If I have rejected the cause of my manservant or maidservant when they made a complaint against me,
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14what will I do when God rises to judge? How will I answer when called to account?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15Did not He who made me in the womb also make them? Did not the same One form us in the womb?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16If I have denied the desires of the poor or allowed the widow’s eyes to fail,
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17if I have eaten my morsel alone, not sharing it with the fatherless—
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18though from my youth I reared him as would a father, and from my mother’s womb I guided the widow—
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19if I have seen one perish for lack of clothing, or a needy man without a cloak,
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20if his heart has not blessed me for warming him with the fleece of my sheep,
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21if I have lifted up my hand against the fatherless because I saw that I had support in the gate,
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22then may my arm fall from my shoulder and be torn from its socket.
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23For calamity from God terrifies me, and His splendor I cannot overpower.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24If I have put my trust in gold or called pure gold my security,
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25if I have rejoiced in my great wealth because my hand had gained so much,
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26if I have beheld the sun in its radiance or the moon moving in splendor,
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27so that my heart was secretly enticed and my hand threw a kiss from my mouth,
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28this would also be an iniquity to be judged, for I would have denied God on high.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29If I have rejoiced in my enemy’s ruin, or exulted when evil befell him—
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30I have not allowed my mouth to sin by asking for his life with a curse—
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31if the men of my house have not said, ‘Who is there who has not had his fill?’—
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32but no stranger had to lodge on the street, for my door has been open to the traveler—
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33if I have covered my transgressions like Adam by hiding my guilt in my heart,
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34because I greatly feared the crowds and the contempt of the clans terrified me, so that I kept silent and would not go outside—
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35(Oh, that I had one to hear me! Here is my signature. Let the Almighty answer me; let my accuser compose an indictment.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36Surely I would carry it on my shoulder and wear it like a crown.
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37I would give account of all my steps; I would approach Him like a prince.)—
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
38if my land cries out against me and its furrows weep together,
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39if I have devoured its produce without payment or broken the spirit of its tenants,
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40then let briers grow instead of wheat and stinkweed instead of barley.” Thus conclude the words of Job.
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.