Job 30
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1But now they that are younger than I have me in derision, whose fathers I would have disdained to have set with the dogs of my flock.
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2Yea, whereto might the strength of their hands profit me, in whom old age was perished?
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3For want and famine they were solitary; fleeing into the wilderness in former time desolate and waste.
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4Who cut up mallows by the bushes, and juniper roots for their meat.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
5They were driven forth from among men , (they cried after them as after a thief;)
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6To dwell in the clifts of the valleys, in caves of the earth, and in the rocks.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7Among the bushes they brayed; under the nettles they were gathered together.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8They were children of fools, yea, children of base men: they were viler than the earth.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9And now am I their song, yea, I am their byword.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10They abhor me, they flee far from me, and spare not to spit in my face.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11Because he hath loosed my cord, and afflicted me, they have also let loose the bridle before me.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12Upon my right hand rise the youth; they push away my feet, and they raise up against me the ways of their destruction.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13They mar my path, they set forward my calamity, they have no helper.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14They came upon me as a wide breaking in of waters: in the desolation they rolled themselves upon me .
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15Terrors are turned upon me: they pursue my soul as the wind: and my welfare passeth away as a cloud.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16And now my soul is poured out upon me; the days of affliction have taken hold upon me.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17My bones are pierced in me in the night season: and my sinews take no rest.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18By the great force of my disease is my garment changed: it bindeth me about as the collar of my coat.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19He hath cast me into the mire, and I am become like dust and ashes.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20I cry unto thee, and thou dost not hear me: I stand up, and thou regardest me not .
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21Thou art become cruel to me: with thy strong hand thou opposest thyself against me.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22Thou liftest me up to the wind; thou causest me to ride upon it , and dissolvest my substance.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23For I know that thou wilt bring me to death, and to the house appointed for all living.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24Howbeit he will not stretch out his hand to the grave, though they cry in his destruction.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25Did not I weep for him that was in trouble? was not my soul grieved for the poor?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26When I looked for good, then evil came unto me: and when I waited for light, there came darkness.
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27My bowels boiled, and rested not: the days of affliction prevented me.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28I went mourning without the sun: I stood up, and I cried in the congregation.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29I am a brother to dragons, and a companion to owls.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30My skin is black upon me, and my bones are burned with heat.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31My harp also is turned to mourning, and my organ into the voice of them that weep.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.