Job 4
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then answered Eliphaz the Temanite, and said:
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2If one venture a word unto thee, wilt thou be weary? But who can withhold himself from speaking?
2Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
3Behold, thou hast instructed many, and thou hast strengthened the weak hands.
3Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4Thy words have upholden him that was falling, and thou hast strengthened the feeble knees.
4Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5But now it is come upon thee, and thou art weary; it toucheth thee, and thou art affrighted.
5Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6Is not thy fear of God thy confidence, and thy hope the integrity of thy ways?
6Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?
7Remember, I pray thee, who ever perished, being innocent? Or where were the upright cut off?
7Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8According as I have seen, they that plow iniquity, and sow mischief, reap the same.
8Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
9By the breath of God they perish, and by the blast of His anger are they consumed.
9Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
10The lion roareth, and the fierce lion howleth — yet the teeth of the young lions are broken.
10Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
11The old lion perisheth for lack of prey, and the whelps of the lioness are scattered abroad.
11Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
12Now a word was secretly brought to me, and mine ear received a whisper thereof.
12І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
13In thoughts from the visions of the night, when deep sleep falleth on men,
13Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
14Fear came upon me, and trembling, and all my bones were made to shake.
14Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
15Then a spirit passed before my face, that made the hair of my flesh to stand up.
15І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
16It stood still, but I could not discern the appearance thereof; a form was before mine eyes; I heard a still voice:
16І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:
17'Shall mortal man be just before God? Shall a man be pure before his Maker?
17Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
18Behold, He putteth no trust in His servants, and His angels He chargeth with folly;
18Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
19How much more them that dwell in houses of clay, whose foundation is in the dust, who are crushed before the moth!
19А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
20Betwixt morning and evening they are shattered; they perish for ever without any regarding it.
20Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянешь, як без слїду зникнуть.
21Is not their tent-cord plucked up within them? They die, and that without wisdom.'
21А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмерають, не дійшовши до мудростї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.