Job 10
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[Tædet animam meam vitæ meæ; dimittam adversum me eloquium meum: loquar in amaritudine animæ meæ.
1Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
2Dicam Deo: Noli me condemnare; indica mihi cur me ita judices.
2Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
3Numquid bonum tibi videtur, si calumnieris me, et opprimas me opus manuum tuarum, et consilium impiorum adjuves?
3Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
4Numquid oculi carnei tibi sunt? aut sicut videt homo, et tu videbis?
4Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
5Numquid sicut dies hominis dies tui, et anni tui sicut humana sunt tempora,
5Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
6ut quæras iniquitatem meam, et peccatum meum scruteris,
6Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
7et scias quia nihil impium fecerim, cum sit nemo qui de manu tua possit eruere?
7Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
8Manus tuæ fecerunt me, et plasmaverunt me totum in circuitu: et sic repente præcipitas me?
8Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
9Memento, quæso, quod sicut lutum feceris me, et in pulverem reduces me.
9Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
10Nonne sicut lac mulsisti me, et sicut caseum me coagulasti?
10Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
11Pelle et carnibus vestisti me; ossibus et nervis compegisti me.
11Скірою й тілом зʼодяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
12Vitam et misericordiam tribuisti mihi, et visitatio tua custodivit spiritum meum.
12Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
13Licet hæc celes in corde tuo, tamen scio quia universorum memineris.
13Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
14Si peccavi, et ad horam pepercisti mihi, cur ab iniquitate mea mundum me esse non pateris?
14Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15Et si impius fuero, væ mihi est; et si justus, non levabo caput, saturatus afflictione et miseria.
15Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16Et propter superbiam quasi leænam capies me, reversusque mirabiliter me crucias.
16Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
17Instauras testes tuos contra me, et multiplicas iram tuam adversum me, et pœnæ militant in me.
17Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
18Quare de vulva eduxisti me? qui utinam consumptus essem, ne oculus me videret.
18І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
19Fuissem quasi non essem, de utero translatus ad tumulum.
19Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
20Numquid non paucitas dierum meorum finietur brevi? dimitte ergo me, ut plangam paululum dolorem meum,
20Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
21antequam vadam, et non revertar, ad terram tenebrosam, et opertam mortis caligine:
21Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
22terram miseriæ et tenebrarum, ubi umbra mortis et nullus ordo, sed sempiternus horror inhabitat.]
22В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.