Joba 29
Baibal Olcim (Matupi Chin)Translation
Baibal Olcim (Matupi Chin)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Job loh amah kah a pom te a cong tih,
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2“Kai he hlamat kah hla bangla aka khueh tih Pathen kah khohnin bangla kai aka tuem te unim?
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3Amah loh a hmaithoi te ka lu soah a thangthen tih amah kah vangnah nen ni a hmuep ah khaw ka caeh.
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4Ka cavaa tue vaengah khaw ka dap ah Pathen kah baecenol la ka om.
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5Tlungthang te kai taengah om pueng tih, ka kaepvai ka ca rhoek om.
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6Ka khokan te suknaeng neh a hluk tih lungpang loh kai ham situi sokca a long sak.
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7Vangpuei vongka ah ka thoeng tih toltung ah ka ngolhmuen cikngae sak.
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8Kai m'hmuh uh vaengah cadong rhoek te thuh uh. Patong rhoek khaw thoo uh tih pai uh.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9Mangpa rhoek loh olthui te a phah uh tih a kut te a ka dongla a khueh uh.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10Rhaengsang rhoek ol te a phah tih a lai khaw a dang dongla kap.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11Hna loh a yaak vaengah kai n'uem tih mik loh a hmuh vaengah kai n'rhalrhing sak.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12Mangdaeng loh bomnah a bih tih cadah neh a taengah aka bom aka om pawt khaw ka loeih sak.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13Hlang milh kah yoethennah te kai soah pai tih nuhmai kah lungbuei khaw ka tamhoe sak.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14Duengnah te ka bai tih hnikul bangla kai n'khuk. Ka tiktamnah he ka sammuei nah ni.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15Mikdael taengah mik la, khokhaem taengah kho la ka om.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16Kai tah khodaeng taengah a napa la ka om tih ming pawt kah tuituknah te ka khe pah.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17Boethae kah pumcu te ka thuk pah tih a no lamkah maeh te ka voeih pah.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18Te dongah, “Ka bu ah ka pal mako,” ka ti tih laivin bangla khohnin ka puh.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19Ka yung loh tui taengla a muk tih buemtui loh ka cangvuei dongah rhaeh.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20Ka thangpomnah ka taengah thai tih ka lii ka kut dongah tinghil.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21Kai taengah a hnatun uh tih a lamtawn uh dongah ka cilsuep ham kuemsuem uh.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22Ka ol hnukah talh uh voel pawt tih kai olthui he amih soah tla.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23Kai ham tah khotlan bangla a lamtawn uh tih a ka loh tlankhol bangla a ang uh.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24Amih taengah ka luem dae n'tangnah uh pawt tih ka maelhmai vangnah dongah khaw yalh uh pawh.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25Amih kah longpuei te ka coelh tih boeilu la ka ngol. Caem lakli ah manghai bangla kho ka sak tih rhahdoe cangpoem akhaw a hloep.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.