Јов 23

Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic

Kulish and Puluj Bible (1905)

1А Јов одговори и рече:

1І озвавсь Йов і рече:

2Још је тужњава моја одмет? А невоља је моја тежа од уздаха мојих.

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

3О, кад бих знао како бих нашао Бога! Да отидем до престола Његовог,

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

4Да разложим пред Њим парбу своју, и уста своја напуним разлога,

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

5Да знам шта би ми одговорио, и разумем шта би ми рекао.

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

6Би ли се према великој својој сили прео са мном? Не; него би ми помогао.

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

7Онде би се праведан човек могао правдати с Њим, и ослободио бих се за свагда од свог судије.

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

8Гле, ако пођем напред, нема Га; ако ли натраг, не находим Га;

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

9Ако на лево ради, не видим Га; ако на десно, заклонио се, не могу Га видети.

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

10Али Он зна пут мој; кад ме окуша, изаћи ћу као злато.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

11По стопама је Његовим ступала нога моја; пута Његова држао сам се, и не зађох.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

12Од заповести уста Његових нисам одступао; чувао сам речи уста Његових више него свој ужитак.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

13Али кад Он шта науми, ко ће Га одвратити? Шта душа Његова зажели, оно чини.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

14И извршиће шта је наумио за ме; и тога има у Њега много.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

15Зато сам се уплашио од Њега; и кад то мислим, страх ме је од Њега.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

16Бог је растопио срце моје, Свемогући ме је уплашио.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

17Што не погибох пре мрака? И што не сакри мрак испред мене?

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.