Giobbe 19
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1E GIOBBE rispose, e disse:
1І відказав Йов і рече:
2Infino a quando addoglierete voi l'anima mia, E mi triterete con parole?
2Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
3Già dieci volte voi mi avete fatta onta; Non vi vergognate voi di procedere così stranamente meco?
3Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
4Ma pure, sia così certamente che io abbia fallito, Il mio fallo dimorerà meco.
4Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5Se pur volete innalzarvi sopra a me, E volete rimproverarmi il mio vituperio,
5А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6Sappiate ora che Iddio mi ha sovvertito, E ch'egli mi ha intorniato della sua rete.
6То знайте, що се Бог поверг мене ʼд землї й обвів кругом мене сїть свою.
7Ecco, io grido violenza, e non sono esaudito; Io sclamo, e non mi si fa ragione.
7Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8Egli ha abbarrata la mia via sì che io non posso passare; Ed ha poste le tenebre sopra i miei sentieri.
8Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
9Egli mi ha spogliato della mia gloria, E mi ha tolta la corona del mio capo.
9Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
10Egli mi ha disfatto d'ogn'intorno, sì che io me ne vo via; Ed ha fatta dileguar la mia speranza, come quella di un albero;
10Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
11Ed ha accesa la sua ira contro a me, E mi ha reputato per uno de ' suoi nemici.
11Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
12Le sue schiere son venute tutte insieme, E si hanno spianata la via contro a me, E si sono accampate intorno al mio tabernacolo.
12Полки його притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
13Egli ha allontanati d'appresso a me i miei fratelli; I miei conoscenti si son del tutto alienati da me.
13Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
14I miei prossimi se ne son rimasti, Ed i miei conoscenti mi hanno dimenticato.
14Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
15I miei famigliari, e le mie serventi, mi tengono per istraniero; Io paio loro un forestiere.
15Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
16Io chiamo il mio servitore, ed egli non risponde, Quantunque io lo preghi di mia bocca.
16Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17Il mio fiato è divenuto stranio alla mia moglie, Benchè io la supplichi per li figliuoli del mio ventre.
17Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18Fino a' piccoli fanciulli mi disdegnano; Se io mi levo, sparlano di me.
18Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19Tutti i miei consiglieri segreti mi abbominano; E quelli che io amava si son rivolti contro a me.
19Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20Le mie ossa sono attaccate alla mia pelle ed alla mia carne; E non mi è rimasto altro di salvo che la pelle d'intorno a' miei denti.
20Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21Abbiate pietà di me, abbiate pietà di me, o voi amici miei; Perciocchè la mano del Signore mi ha toccato.
21О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22Perchè mi perseguitate voi come Iddio, E non vi saziate della mia carne?
22За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23Oh! fosser pur ora scritti i miei ragionamenti! Oh! fosser pure stampati in un libro!
23О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
24Oh! fossero in sempiterno intagliati con uno scarpello di ferro E con del piombo, sopra un sasso!
24Про вічні часи на каменї видовбати!
25Ora, quant'è a me, io so che il mio Redentore vive, E che nell'ultimo giorno egli si leverà sopra la polvere;
25Я знаю — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
26E quantunque , dopo la mia pelle, questo corpo sia roso, Pur vedrò con la carne mia Iddio;
26І я в тїлї мойму побачу Бога.
27Il quale io vedrò, gli occhi miei lo vedranno, e non un altro; Le mie reni si consumano in me.
27Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
28Anzi dovreste dire: Perchè lo perseguitiamo noi? Poichè la radice della parola si ritrova in me.
28Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
29Temiate della spada; Perciocchè il supplicio dell'iniquità è la spada; Acciocchè sappiate che vi è un giudicio.
29О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.