約伯記 6
Chinese Union Version, punctuated (Traditional)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1約伯 回答說：
1І відказав Йов і промовив:
2惟願我的煩惱稱一稱， 我一切的災害放在天平裏；
2О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3現今都比海沙更重， 所以我的言語急躁。
3Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4因全能者的箭射入我身； 其毒，我的靈喝盡了； 上帝的驚嚇擺陣攻擊我。
4Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5野驢有草豈能叫喚？ 牛有料豈能吼叫？
5Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6物淡而無鹽豈可吃嗎？ 蛋青有甚麼滋味呢？
6Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7看為可厭的食物， 我心不肯挨近。
7(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8惟願我得着所求的， 願上帝賜我所切望的；
8О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9就是願上帝把我壓碎， 伸手將我剪除。
9О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10我因沒有違棄那聖者的言語， 就仍以此為安慰， 在不止息的痛苦中還可踴躍。
10Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11我有甚麼氣力使我等候？ 我有甚麼結局使我忍耐？
11Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12我的氣力豈是石頭的氣力？ 我的肉身豈是銅的呢？
12Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13在我豈不是毫無幫助嗎？ 智慧豈不是從我心中趕出淨盡嗎？
13Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14那將要灰心、離棄全能者、 不敬畏上帝的人， 他的朋友當以慈愛待他。
14До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15我的弟兄詭詐，好像溪水， 又像溪水流乾的河道。
15Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16這河因結冰發黑， 有雪藏在其中；
16Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17天氣漸暖就隨時消化， 日頭炎熱便從原處乾涸。
17Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18結伴的客旅 離棄大道 ， 順河偏行，到荒野之地死亡。
18Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19提瑪 結伴的客旅瞻望； 示巴 同夥的人等候。
19Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20他們因失了盼望就抱愧， 來到那裏便蒙羞。
20Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21現在你們正是這樣， 看見驚嚇的事便懼怕。
21Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
22我豈說：請你們供給我， 從你們的財物中送禮物給我？
22Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23豈說：拯救我脫離敵人的手嗎？ 救贖我脫離強暴人的手嗎？
23І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24請你們教導我，我便不作聲； 使我明白在何事上有錯。
24Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25正直的言語力量何其大！ 但你們責備是責備甚麼呢？
25Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26絕望人的講論既然如風， 你們還想要駁正言語嗎？
26Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27你們想為孤兒拈鬮， 以朋友當貨物。
27Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28現在請你們看看我， 我決不當面說謊。
28Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29請你們轉意，不要不公； 請再轉意，我的事有理。
29Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
30我的舌上豈有不義嗎？ 我的口裏豈不辨奸惡嗎？
30Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.