Матеј 22
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И одговарајући Исус опет рече им у причама говорећи:
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2Царство је небеско као човек цар који начини свадбу сину свом.
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3И посла слуге своје да зову званице на свадбу; и не хтеше доћи.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4Опет посла друге слуге говорећи: Кажите званицама: Ево сам обед свој уготовио, и јунци моји и храњеници поклани су, и све је готово; дођите на свадбу.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5А они не маривши отидоше овај у поље своје, а овај к трговини својој.
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6А остали ухватише слуге његове, изружише их, и побише их.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7А кад то чу цар онај, разгневи се и пославши војску своју погуби крвнике оне, и град њихов запали.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8Тада рече слугама својим: Свадба је дакле готова, а званице не бише достојне.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9Идите дакле на раскршће и кога год нађете, дозовите на свадбу.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10И изишавши слуге оне на раскршћа сабраше све које нађоше, зле и добре; и столови напунише се гостију.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11Изашавши пак цар да види госте угледа онде човека необученог у свадбено рухо.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12И рече му: Пријатељу! Како си дошао амо без свадбеног руха? А он оћуте.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13Тада рече цар слугама: Свежите му руке и ноге, па га узмите те баците у таму најкрајњу; онде ће бити плач и шкргут зуба.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14Јер су многи звани, али је мало избраних.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15Тада отидоше фарисеји и начинише веће како би Га ухватили у речи.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16И послаше к Њему ученике своје с Иродовцима, те рекоше: Учитељу! Знамо да си истинит, и путу Божјем заиста учиш, и не мариш ни за кога, јер не гледаш ко је ко.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17Кажи нам дакле шта мислиш ти? Треба ли дати харач ћесару или не?
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18Разумевши Исус лукавство њихово рече: Што ме кушате, лицемери?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19Покажите ми новац харачки. А они донесоше Му новац.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20И рече им: Чији је образ овај и натпис?
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21И рекоше Му: Ћесарев. Тада рече им: Подајте дакле ћесарево ћесару, и Божје Богу.
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22И чувши дивише се, и оставивши Га отидоше.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23Тај дан приступише к Њему садукеји који говоре да нема васкрсења, и упиташе Га
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24говорећи: Учитељу! Мојсије рече: Ако ко умре без деце, да узме брат његов жену његову и да подигне семе брату свом.
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25У нас беше седам браће; и први оженивши се умре, и не имавши порода остави жену своју брату свом.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26А тако и други, и трећи, све до седмог.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27А после свих умре и жена.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28О васкрсењу дакле кога ће од седморице бити жена? Јер је за свима била.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29А Исус одговарајући рече им: Варате се, не знајући Писма ни силе Божје.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30Јер о васкрсењу нити ће се женити ни удавати; него су као анђели Божји на небу.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31А за васкрсење мртвих нисте ли читали шта вам је рекао Бог говорећи:
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32Ја сам Бог Авраамов, и Бог Исаков, и Бог Јаковљев! Није Бог Бог мртвих, него живих.
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33И чувши народ дивљаше се науци Његовој.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34А фарисеји чувши да посрами садукеје сабраше се заједно.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35И упита један од њих законик кушајући Га и говорећи:
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36Учитељу! Која је заповест највећа у закону?
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37А Исус рече му: Љуби Господа Бога свог свим срцем својим, и свом душом својом, и свом мисли својом.
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38Ово је прва и највећа заповест.
38Се перва й велика заповідь.
39А друга је као и ова: Љуби ближњег свог као самог себе.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40О овима двема заповестима виси сав закон и пророци.
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41А кад се сабраше фарисеји, упита их Исус
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42говорећи: Шта мислите за Христа, чији је син? Рекоше Му: Давидов.
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43Рече им: Како дакле Давид Њега духом назива Господом говорећи:
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44Рече Господ Господу мом: Седи мени с десне стране, док положим непријатеље Твоје подножје ногама Твојим?
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45Кад дакле Давид назива Њега Господом, како му је син?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46И нико Му не могаше одговорити речи; нити смеде ко од тог дана да Га запита више.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.