Евангелие от Матфея 22
Synodal Translation (Синодальный перевод)Translation
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Иисус, продолжая говорить им притчами, сказал:
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2Царство Небесное подобно человеку царю, который сделал брачный пир для сына своего
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3и послал рабов своих звать званых на брачный пир; и не хотели придти.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4Опять послал других рабов, сказав: скажите званым: вот, я приготовил обед мой, тельцы мои и что откормлено, заколото, и все готово; приходите на брачный пир.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5Но они, пренебрегши то, пошли, кто на поле свое, а кто на торговлю свою;
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6прочие же, схватив рабов его, оскорбили и убили их.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7Услышав о сем, царь разгневался, и, послав войска свои, истребил убийц оных и сжег город их.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8Тогда говорит он рабам своим: брачный пир готов, а званые не были достойны;
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9итак пойдите на распутия и всех, кого найдете, зовите на брачный пир.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10И рабы те, выйдя на дороги, собрали всех, кого только нашли, и злых и добрых; и брачный пир наполнился возлежащими.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11Царь, войдя посмотреть возлежащих, увидел там человека, одетого не в брачную одежду,
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12и говорит ему: друг! как ты вошел сюда не в брачной одежде? Он же молчал.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13Тогда сказал царь слугам: связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов;
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14ибо много званых, а мало избранных.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15Тогда фарисеи пошли и совещались, как бы уловить Его в словах.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16И посылают к Нему учеников своих с иродианами, говоря: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив, и истинно пути Божию учишь, и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице;
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17итак скажи нам: как Тебе кажется? позволительно ли давать подать кесарю или нет?
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18Но Иисус, видя лукавство их, сказал: что искушаете Меня, лицемеры?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19покажите Мне монету, которою платится подать. Они принесли Ему динарий.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20И говорит им: чье это изображение и надпись?
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21Говорят Ему: кесаревы. Тогда говорит им: итак отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23В тот день приступили к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его:
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24Учитель! Моисей сказал: если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть возьмет за себя жену его и восстановит семя брату своему;
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25было у нас семь братьев; первый, женившись, умер и, не имея детей, оставил жену свою брату своему;
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26подобно и второй, и третий, даже до седьмого;
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27после же всех умерла и жена;
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28итак, в воскресении которого из семи будет она женою? ибо все имели ее.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29Иисус сказал им в ответ: заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией,
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30ибо в воскресении не женятся, не выходят замуж, но пребывают, как Ангелы Божии на небесах.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31А о воскресении мертвых не читали ли вы реченного вам Богом:
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова? Бог не есть Бог мертвых, но живых.
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33И, слыша, народ дивился учению Его.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34А фарисеи, услышав, что Он привел саддукеев в молчание, собрались вместе.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35И один из них, законник, искушая Его, спросил, говоря:
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим:
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38сия есть первая и наибольшая заповедь;
38Се перва й велика заповідь.
39вторая же, подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя;
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41Когда же собрались фарисеи, Иисус спросил их:
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42что вы думаете о Христе? чей Он Сын? Говорят Ему: Давидов.
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43Говорит им: как же Давид, по вдохновению, называет Его Господом, когда говорит:
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45Итак, если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46И никто не мог отвечать Ему ни слова; и с того дня никто уже не смел спрашивать Его.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.