متّی 22
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1و عیسی توجه نموده، باز به مثلها ایشان را خطاب کرده، گفت:
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2«ملکوت آسمان پادشاهی را ماند که برای پسر خویش عروسی کرد.
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3و غلامان خود را فرستاد تا دعوتشدگان را به عروسی بخوانند و نخواستند بیایند.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4باز غلامان دیگر روانه نموده، فرمود: “دعوتشدگان را بگویید که اینک خوان خود را حاضر ساختهام و گاوان و پرواریهای من کشته شده و همهچیز آماده است، به عروسی بیایید.”
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5ولی ایشان بیاعتنایی نموده، راه خود را گرفتند، یکی به مزرعه خود و دیگری به تجارت خویش رفت.
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6و دیگران غلامان او را گرفته، دشنام داده، کشتند.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7پادشاه چون شنید، غضب نموده، لشکریان خود را فرستاده، آن قاتلان را به قتل رسانید و شهر ایشان را بسوخت.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8آنگاه غلامان خود را فرمود: “عروسی حاضر است؛ لیکن دعوتشدگان لیاقت نداشتند.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9الان به شوارع عامه بروید و هرکه را بیابید به عروسی بطلبید.”
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10پس آن غلامان بهسر راهها رفته، نیک و بد هرکه را یافتند جمع کردند، چنانکه خانه عروسی ازمجلسیان مملو گشت.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11آنگاه پادشاه بجهت دیدن اهل مجلس داخل شده، شخصی را درآنجا دید که جامه عروسی در بر ندارد.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12بدوگفت: “ای عزیز چطور در اینجا آمدی و حال آنکه جامه عروسی در بر نداری؟” او خاموش شد.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13آنگاه پادشاه خادمان خود را فرمود: “این شخص را دست و پا بسته بردارید و در ظلمت خارجی اندازید، جایی که گریه و فشار دندان باشد.”
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14زیرا طلبیدگان بسیارند و برگزیدگان کم.»
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15پس فریسیان رفته، شورا نمودند که چطوراو را در گفتگو گرفتار سازند.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16و شاگردان خودرا با هیرودیان نزد وی فرستاده، گفتند: «استادامی دانیم که صادق هستی و طریق خدا را به راستی تعلیم مینمایی و از کسی باک نداری زیراکه به ظاهر خلق نمی نگری.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17پس به ما بگو رای تو چیست. آیا جزیه دادن به قیصر رواست یا نه؟»
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18عیسی شرارت ایشان را درک کرده، گفت: «ای ریاکاران، چرا مرا تجربه میکنید؟
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19سکه جزیه را به من بنمایید.» ایشان دیناری نزد وی آوردند.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20بدیشان گفت: «این صورت و رقم از آن کیست؟»
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21بدو گفتند: «از آن قیصر.» بدیشان گفت: «مال قیصر را به قیصر ادا کنید و مال خدا رابه خدا!»
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22چون ایشان شنیدند، متعجب شدندو او را واگذارده، برفتند.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23و در همان روز، صدوقیان که منکر قیامت هستند نزد او آمده، سوال نموده،
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24گفتند: «ای استاد، موسی گفت اگر کسی بیاولاد بمیرد، میباید برادرش زن او را نکاح کند تا نسلی برای برادر خود پیدا نماید.
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25باری در میان ما هفت برادر بودند که اول زنی گرفته، بمرد و چون اولادی نداشت زن را به برادر خود ترک کرد.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26وهمچنین دومین و سومین تا هفتمین.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27و آخر ازهمه آن زن نیز مرد.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28پس او در قیامت، زن کدامیک از آن هفت خواهد بود زیرا که همه او راداشتند؟»
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29عیسی در جواب ایشان گفت: «گمراه هستید از اینرو که کتاب و قوت خدا رادر نیافتهاید،
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30زیرا که در قیامت، نه نکاح میکنند و نه نکاح کرده میشوند بلکه مثل ملائکه خدا در آسمان میباشند.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31اما درباره قیامت مردگان، آیا نخواندهاید کلامی را که خدا به شما گفته است،
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32من هستم خدای ابراهیم و خدای اسحاق و خدای یعقوب؟ خدا، خدای مردگان نیست بلکه خدای زندگان است.»
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33و آن گروه چون شنیدند، از تعلیم وی متحیر شدند.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34اما چون فریسیان شنیدند که صدوقیان را مجاب نموده است، با هم جمع شدند.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35و یکی از ایشان که فقیه بود، از وی به طریق امتحان سوال کرده، گفت:
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36«ای استاد، کدام حکم در شریعت بزرگتر است؟»
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37عیسی وی را گفت: «اینکه خداوند خدای خود را به همه دل و تمامی نفس و تمامی فکر خود محبت نما.
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38این است حکم اول و اعظم.
38Се перва й велика заповідь.
39و دوم مثل آن است یعنی همسایه خود را مثل خود محبت نما.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40بدین دو حکم، تمام تورات و صحف انبیامتعلق است.»
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41و چون فریسیان جمع بودند، عیسی ازایشان پرسیده،
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42گفت: «درباره مسیح چه گمان میبرید؟ او پسر کیست؟» بدو گفتند: «پسر داود.»
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43ایشان را گفت: «پس چطور داود در روح، او راخداوند میخواند؟ چنانکه میگوید:
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44“خداوندبه خداوند من گفت، بهدست راست من بنشین تادشمانان تو را پای انداز تو سازم.”
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45پس هرگاه داود او را خداوند میخواند، چگونه پسرش میباشد؟»
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46و هیچکس قدرت جواب وی هرگز نداشت و نه کسی از آن روز دیگرجرات سوال کردن از او نمود.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.