Mattheum 22
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Et respondens Jesus, dixit iterum in parabolis eis, dicens:
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2Simile factum est regnum cælorum homini regi, qui fecit nuptias filio suo.
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3Et misit servos suos vocare invitatos ad nuptias, et nolebant venire.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4Iterum misit alios servos, dicens: Dicite invitatis: Ecce prandium meum paravi, tauri mei et altilia occisa sunt, et omnia parata: venite ad nuptias.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5Illi autem neglexerunt: et abierunt, alius in villam suam, alius vero ad negotiationem suam:
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6reliqui vero tenuerunt servos ejus, et contumeliis affectos occiderunt.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7Rex autem cum audisset, iratus est: et missis exercitibus suis, perdidit homicidas illos, et civitatem illorum succendit.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8Tunc ait servis suis: Nuptiæ quidem paratæ sunt, sed qui invitati erant, non fuerunt digni:
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9ite ergo ad exitus viarum, et quoscumque inveneritis, vocate ad nuptias.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10Et egressi servi ejus in vias, congregaverunt omnes quos invenerunt, malos et bonos: et impletæ sunt nuptiæ discumbentium.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11Intravit autem rex ut videret discumbentes, et vidit ibi hominem non vestitum veste nuptiali.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12Et ait illi: Amice, quomodo huc intrasti non habens vestem nuptialem? At ille obmutuit.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13Tunc dicit rex ministris: Ligatis manibus et pedibus ejus, mittite eum in tenebras exteriores: ibi erit fletus et stridor dentium.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14Multi enim sunt vocati, pauci vero electi.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15Tunc abeuntes pharisæi, consilium inierunt ut caperent eum in sermone.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16Et mittunt ei discipulos suos cum Herodianis, dicentes: Magister, scimus quia verax es, et viam Dei in veritate doces, et non est tibi cura de aliquo: non enim respicis personam hominum:
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17dic ergo nobis quid tibi videtur, licet censum dare Cæsari, an non?
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18Cognita autem Jesus nequitia eorum, ait: Quid me tentatis, hypocritæ?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19ostendite mihi numisma census. At illi obtulerunt ei denarium.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20Et ait illis Jesus: Cujus est imago hæc, et superscriptio?
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21Dicunt ei: Cæsaris. Tunc ait illis: Reddite ergo quæ sunt Cæsaris, Cæsari: et quæ sunt Dei, Deo.
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22Et audientes mirati sunt, et relicto eo abierunt.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23In illo die accesserunt ad eum sadducæi, qui dicunt non esse resurrectionem: et interrogaverunt eum,
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24dicentes: Magister, Moyses dixit: Si quis mortuus fuerit non habens filium, ut ducat frater ejus uxorem illius, et suscitet semen fratri suo.
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25Erant autem apud nos septem fratres: et primus, uxore ducta, defunctus est: et non habens semen, reliquit uxorem suam fratri suo.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26Similiter secundus, et tertius usque ad septimum.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27Novissime autem omnium et mulier defuncta est.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28In resurrectione ergo cujus erit de septem uxor? omnes enim habuerunt eam.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29Respondens autem Jesus, ait illis: Erratis nescientes Scripturas, neque virtutem Dei.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30In resurrectione enim neque nubent, neque nubentur: sed erunt sicut angeli Dei in cælo.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31De resurrectione autem mortuorum non legistis quod dictum est a Deo dicente vobis:
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32Ego sum Deus Abraham, et Deus Isaac, et Deus Jacob? Non est Deus mortuorum, sed viventium.
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33Et audientes turbæ, mirabantur in doctrina ejus.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34Pharisæi autem audientes quod silentium imposuisset sadducæis, convenerunt in unum:
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35et interrogavit eum unus ex eis legis doctor, tentans eum:
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36Magister, quod est mandatum magnum in lege?
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37Ait illi Jesus: Diliges Dominum Deum tuum ex toto corde tuo, et in tota anima tua, et in tota mente tua.
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38Hoc est maximum, et primum mandatum.
38Се перва й велика заповідь.
39Secundum autem simile est huic: Diliges proximum tuum, sicut teipsum.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40In his duobus mandatis universa lex pendet, et prophetæ.
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41Congregatis autem pharisæis, interrogavit eos Jesus,
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42dicens: Quid vobis videtur de Christo? cujus filius est? Dicunt ei: David.
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43Ait illis: Quomodo ergo David in spiritu vocat eum Dominum, dicens:
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44Dixit Dominus Domino meo: Sede a dextris meis, donec ponam inimicos tuos scabellum pedum tuorum?
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45Si ergo David vocat eum Dominum, quomodo filius ejus est?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46Et nemo poterat ei respondere verbum: neque ausus fuit quisquam ex illa die eum amplius interrogare.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.