Mattheum 27
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Mane autem facto, consilium inierunt omnes principes sacerdotum et seniores populi adversus Jesum, ut eum morti traderent.
1Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
2Et vinctum adduxerunt eum, et tradiderunt Pontio Pilato præsidi.
2і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
3Tunc videns Judas, qui eum tradidit, quod damnatus esset, pœnitentia ductus, retulit triginta argenteos principibus sacerdotum, et senioribus,
3Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,
4dicens: Peccavi, tradens sanguinem justum. At illi dixerunt: Quid ad nos? tu videris.
4кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
5Et projectis argenteis in templo, recessit: et abiens laqueo se suspendit.
5І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
6Principes autem sacerdotum, acceptis argenteis, dixerunt: Non licet eos mittere in corbonam: quia pretium sanguinis est.
6Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
7Consilio autem inito, emerunt ex illis agrum figuli, in sepulturam peregrinorum.
7Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
8Propter hoc vocatus est ager ille, Haceldama, hoc est, Ager sanguinis, usque in hodiernum diem.
8Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
9Tunc impletum est quod dictum est per Jeremiam prophetam, dicentem: Et acceperunt triginta argenteos pretium appretiati, quem appretiaverunt a filiis Israël:
9Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
10et dederunt eos in agrum figuli, sicut constituit mihi Dominus.
10і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
11Jesus autem stetit ante præsidem, et interrogavit eum præses, dicens: Tu es rex Judæorum? Dicit illi Jesus: Tu dicis.
11Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
12Et cum accusaretur a principibus sacerdotum et senioribus, nihil respondit.
12А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
13Tunc dicit illi Pilatus: Non audis quanta adversum te dicunt testimonia?
13Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
14Et non respondit ei ad ullum verbum, ita ut miraretur præses vehementer.
14І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
15Per diem autem solemnem consueverat præses populo dimittere unum vinctum, quem voluissent:
15На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
16habebat autem tunc vinctum insignem, qui dicebatur Barrabas.
16Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
17Congregatis ergo illis, dixit Pilatus: Quem vultis dimittam vobis: Barabbam, an Jesum, qui dicitur Christus?
17Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
18Sciebat enim quod per invidiam tradidissent eum.
18Знав бо, що через зависть видали Його.
19Sedente autem illo pro tribunali, misit ad eum uxor ejus, dicens: Nihil tibi, et justo illi: multa enim passa sum hodie per visum propter eum.
19Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
20Principes autem sacerdotum et seniores persuaserunt populis ut peterent Barabbam, Jesum vero perderent.
20Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
21Respondens autem præses, ait illis: Quem vultis vobis de duobus dimitti? At illi dixerunt: Barabbam.
21Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
22Dicit illis Pilatus: Quid igitur faciam de Jesu, qui dicitur Christus?
22Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
23Dicunt omnes: Crucifigatur. Ait illis præses: Quid enim mali fecit? At illi magis clamabant dicentes: Crucifigatur.
23Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
24Videns autem Pilatus quia nihil proficeret, sed magis tumultus fieret: accepta aqua, lavit manus coram populo, dicens: Innocens ego sum a sanguine justi hujus: vos videritis.
24Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
25Et respondens universus populus, dixit: Sanguis ejus super nos, et super filios nostros.
25І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
26Tunc dimisit illis Barabbam: Jesum autem flagellatum tradidit eis ut crucifigeretur.
26Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
27Tunc milites præsidis suscipientes Jesum in prætorium, congregaverunt ad eum universam cohortem:
27Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
28et exuentes eum, chlamydem coccineam circumdederunt ei,
28І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
29et plectentes coronam de spinis, posuerunt super caput ejus, et arundinem in dextera ejus. Et genu flexo ante eum, illudebant ei, dicentes: Ave rex Judæorum.
29і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
30Et exspuentes in eum, acceperunt arundinem, et percutiebant caput ejus.
30І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
31Et postquam illuserunt ei, exuerunt eum chlamyde, et induerunt eum vestimentis ejus, et duxerunt eum ut crucifigerent.
31І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
32Exeuntes autem invenerunt hominem Cyrenæum, nomine Simonem: hunc angariaverunt ut tolleret crucem ejus.
32Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
33Et venerunt in locum qui dicitur Golgotha, quod est Calvariæ locus.
33І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
34Et dederunt ei vinum bibere cum felle mistum. Et cum gustasset, noluit bibere.
34дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
35Postquam autem crucifixerunt eum, diviserunt vestimenta ejus, sortem mittentes: ut impleretur quod dictum est per prophetam dicentem: Diviserunt sibi vestimenta mea, et super vestem meam miserunt sortem.
35Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
36Et sedentes servabant eum.
36І, посїдавши, стерегли Його там;
37Et imposuerunt super caput ejus causam ipsius scriptam: Hic est Jesus rex Judæorum.
37і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
38Tunc crucifixi sunt cum eo duo latrones: unus a dextris, et unus a sinistris.
38Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
39Prætereuntes autem blasphemabant eum moventes capita sua,
39Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
40et dicentes: Vah ! qui destruis templum Dei, et in triduo illud reædificas: salva temetipsum: si Filius Dei es, descende de cruce.
40і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
41Similiter et principes sacerdotum illudentes cum scribis et senioribus dicebant:
41Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
42Alios salvos fecit, seipsum non potest salvum facere: si rex Israël est, descendat nunc de cruce, et credimus ei:
42Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
43confidit in Deo: liberet nunc, si vult eum: dixit enim: Quia Filius Dei sum.
43Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
44Idipsum autem et latrones, qui crucifixi erant cum eo, improperabant ei.
44Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
45A sexta autem hora tenebræ factæ sunt super universam terram usque ad horam nonam.
45Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
46Et circa horam nonam clamavit Jesus voce magna, dicens: Eli, Eli, lamma sabacthani? hoc est: Deus meus, Deus meus, ut quid dereliquisti me?
46Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
47Quidam autem illic stantes, et audientes, dicebant: Eliam vocat iste.
47Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
48Et continuo currens unus ex eis, acceptam spongiam implevit aceto, et imposuit arundini, et dabat ei bibere.
48І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
49Ceteri vero dicebant: Sine, videamus an veniat Elias liberans eum.
49Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
50Jesus autem iterum clamans voce magna, emisit spiritum.
50Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
51Et ecce velum templi scissum est in duas partes a summo usque deorsum: et terra mota est, et petræ scissæ sunt,
51І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
52et monumenta aperta sunt: et multa corpora sanctorum, qui dormierant, surrexerunt.
52і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
53Et exeuntes de monumentis post resurrectionem ejus, venerunt in sanctam civitatem, et apparuerunt multis.
53і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
54Centurio autem, et qui cum eo erant, custodientes Jesum, viso terræmotu, et his quæ fiebant, timuerunt valde, dicentes: Vere Filius Dei erat iste.
54Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
55Erant autem ibi mulieres multæ a longe, quæ secutæ erant Jesum a Galilæa, ministrantes ei:
55Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
56inter quas erat Maria Magdalene, et Maria Jacobi, et Joseph mater, et mater filiorum Zebedæi.
56Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
57Cum autem sero factum esset, venit quidam homo dives ab Arimathæa, nomine Joseph, qui et ipse discipulus erat Jesu:
57Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
58hic accessit ad Pilatum, et petiit corpus Jesu. Tunc Pilatus jussit reddi corpus.
58Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.
59Et accepto corpore, Joseph involvit illud in sindone munda,
59І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
60et posuit illud in monumento suo novo, quod exciderat in petra. Et advolvit saxum magnum ad ostium monumenti, et abiit.
60положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.
61Erant autem ibi Maria Magdalene, et altera Maria, sedentes contra sepulchrum.
61Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
62Altera autem die, quæ est post Parasceven, convenerunt principes sacerdotum et pharisæi ad Pilatum,
62Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
63dicentes: Domine, recordati sumus, quia seductor ille dixit adhuc vivens: Post tres dies resurgam.
63кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
64Jube ergo custodiri sepulchrum usque in diem tertium: ne forte veniant discipuli ejus, et furentur eum, et dicant plebi: Surrexit a mortuis: et erit novissimus error pejor priore.
64Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
65Ait illis Pilatus: Habetis custodiam, ite, custodite sicut scitis.
65Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
66Illi autem abeuntes, munierunt sepulchrum, signantes lapidem, cum custodibus.
66Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.