Mattheum 15
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Tunc accesserunt ad eum ab Jerosolymis scribæ et pharisæi, dicentes:
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2Quare discipuli tui transgrediuntur traditionem seniorum? non enim lavant manus suas cum panem manducant.
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3Ipse autem respondens ait illis: Quare et vos transgredimini mandatum Dei propter traditionem vestram? Nam Deus dixit:
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4Honora patrem, et matrem: et, Qui maledixerit patri, vel matri, morte moriatur.
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5Vos autem dicitis: Quicumque dixerit patri, vel matri: Munus, quodcumque est ex me, tibi proderit:
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6et non honorificabit patrem suum, aut matrem suam: et irritum fecistis mandatum Dei propter traditionem vestram.
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7Hypocritæ, bene prophetavit de vobis Isaias, dicens:
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8[Populus hic labiis me honorat: cor autem eorum longe est a me.
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9Sine causa autem colunt me, docentes doctrinas et mandata hominum.]
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10Et convocatis ad se turbis, dixit eis: Audite, et intelligite.
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11Non quod intrat in os, coinquinat hominem: sed quod procedit ex ore, hoc coinquinat hominem.
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12Tunc accedentes discipuli ejus, dixerunt ei: Scis quia pharisæi audito verbo hoc, scandalizati sunt?
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13At ille respondens ait: Omnis plantatio, quam non plantavit Pater meus cælestis, eradicabitur.
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14Sinite illos: cæci sunt, et duces cæcorum; cæcus autem si cæco ducatum præstet, ambo in foveam cadunt.
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15Respondens autem Petrus dixit ei: Edissere nobis parabolam istam.
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16At ille dixit: Adhuc et vos sine intellectu estis?
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17Non intelligitis quia omne quod in os intrat, in ventrem vadit, et in secessum emittitur?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18Quæ autem procedunt de ore, de corde exeunt, et ea coinquinant hominem:
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19de corde enim exeunt cogitationes malæ, homicidia, adulteria, fornicationes, furta, falsa testimonia, blasphemiæ:
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20hæc sunt, quæ coinquinant hominem. Non lotis autem manibus manducare, non coinquinat hominem.
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21Et egressus inde Jesus secessit in partes Tyri et Sidonis.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22Et ecce mulier chananæa a finibus illis egressa clamavit, dicens ei: Miserere mei, Domine fili David: filia mea male a dæmonio vexatur.
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23Qui non respondit ei verbum. Et accedentes discipuli ejus rogabant eum dicentes: Dimitte eam: quia clamat post nos.
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24Ipse autem respondens ait: Non sum missus nisi ad oves, quæ perierunt domus Israël.
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25At illa venit, et adoravit eum, dicens: Domine, adjuva me.
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26Qui respondens ait: Non est bonum sumere panem filiorum, et mittere canibus.
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27At illa dixit: Etiam Domine: nam et catelli edunt de micis quæ cadunt de mensa dominorum suorum.
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28Tunc respondens Jesus, ait illi: O mulier, magna est fides tua: fiat tibi sicut vis. Et sanata est filia ejus ex illa hora.
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29Et cum transisset inde Jesus, venit secus mare Galilææ: et ascendens in montem, sedebat ibi.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30Et accesserunt ad eum turbæ multæ, habentes secum mutos, cæcos, claudos, debiles, et alios multos: et projecerunt eos ad pedes ejus, et curavit eos,
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31ita ut turbæ mirarentur, videntes mutos loquentes, claudos ambulantes, cæcos videntes: et magnificabant Deum Israël.
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32Jesus autem, convocatis discipulis suis, dixit: Misereor turbæ, quia triduo jam perseverant mecum, et non habent quod manducent: et dimittere eos jejunos nolo, ne deficiant in via.
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33Et dicunt ei discipuli: Unde ergo nobis in deserto panes tantos, ut saturemus turbam tantam?
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34Et ait illis Jesus: Quot habetis panes? At illi dixerunt: Septem, et paucos pisciculos.
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35Et præcepit turbæ ut discumberent super terram.
35І звелїв народові посїдати на землї.
36Et accipiens septem panes, et pisces, et gratias agens, fregit, et dedit discipulis suis, et discipuli dederunt populo.
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37Et comederunt omnes, et saturati sunt. Et quod superfuit de fragmentis, tulerunt septem sportas plenas.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38Erant autem qui manducaverunt quatuor millia hominum, extra parvulos et mulieres.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39Et, dimissa turba, ascendit in naviculam: et venit in fines Magedan.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.