Matthew 15
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Pharisees and scribes came to Jesus from Jerusalem, saying,
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2“Why do your disciples disobey the tradition of the elders? For they don’t wash their hands when they eat bread.”
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3He answered them, “Why do you also disobey the commandment of God because of your tradition?
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4For God commanded, ‘Honor your father and your mother,’ and, ‘He who speaks evil of father or mother, let him be put to death.’
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5But you say, ‘Whoever may tell his father or his mother, “Whatever help you might otherwise have gotten from me is a gift devoted to God,”
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6he shall not honor his father or mother.’ You have made the commandment of God void because of your tradition.
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7You hypocrites! Well did Isaiah prophesy of you, saying,
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8‘These people draw near to me with their mouth, and honor me with their lips; but their heart is far from me.
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9And they worship me in vain, teaching as doctrine rules made by men.’”
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10He summoned the multitude, and said to them, “Hear, and understand.
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11That which enters into the mouth doesn’t defile the man; but that which proceeds out of the mouth, this defiles the man.”
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12Then the disciples came and said to him, “Do you know that the Pharisees were offended when they heard this saying?”
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13But he answered, “Every plant which my heavenly Father didn’t plant will be uprooted.
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14Leave them alone. They are blind guides of the blind. If the blind guide the blind, both will fall into a pit.”
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15Peter answered him, “Explain the parable to us.”
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16So Jesus said, “Do you also still not understand?
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17Don’t you understand that whatever goes into the mouth passes into the belly and then out of the body?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18But the things which proceed out of the mouth come out of the heart, and they defile the man.
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19For out of the heart come evil thoughts, murders, adulteries, sexual sins, thefts, false testimony, and blasphemies.
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20These are the things which defile the man; but to eat with unwashed hands doesn’t defile the man.”
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21Jesus went out from there and withdrew into the region of Tyre and Sidon.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22Behold, a Canaanite woman came out from those borders and cried, saying, “Have mercy on me, Lord, you son of David! My daughter is severely possessed by a demon!”
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23But he answered her not a word. His disciples came and begged him, saying, “Send her away; for she cries after us.”
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24But he answered, “I wasn’t sent to anyone but the lost sheep of the house of Israel.”
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25But she came and worshiped him, saying, “Lord, help me.”
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26But he answered, “It is not appropriate to take the children’s bread and throw it to the dogs.”
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27But she said, “Yes, Lord, but even the dogs eat the crumbs which fall from their masters’ table.”
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28Then Jesus answered her, “Woman, great is your faith! Be it done to you even as you desire.” And her daughter was healed from that hour.
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29Jesus departed from there and came near to the sea of Galilee; and he went up on the mountain and sat there.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30Great multitudes came to him, having with them the lame, blind, mute, maimed, and many others, and they put them down at his feet. He healed them,
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31so that the multitude wondered when they saw the mute speaking, the injured healed, the lame walking, and the blind seeing—and they glorified the God of Israel.
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32Jesus summoned his disciples and said, “I have compassion on the multitude, because they have continued with me now three days and have nothing to eat. I don’t want to send them away fasting, or they might faint on the way.”
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33The disciples said to him, “Where could we get so many loaves in a deserted place as to satisfy so great a multitude?”
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34Jesus said to them, “How many loaves do you have?” They said, “Seven, and a few small fish.”
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35He commanded the multitude to sit down on the ground;
35І звелїв народові посїдати на землї.
36and he took the seven loaves and the fish. He gave thanks and broke them, and gave to the disciples, and the disciples to the multitudes.
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37They all ate and were filled. They took up seven baskets full of the broken pieces that were left over.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38Those who ate were four thousand men, in addition to women and children.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39Then he sent away the multitudes, got into the boat, and came into the borders of Magdala.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.