Matthew 21
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1When they came near to Jerusalem and came to Bethsphage, to the Mount of Olives, then Jesus sent two disciples,
1А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,
2saying to them, “Go into the village that is opposite you, and immediately you will find a donkey tied, and a colt with her. Untie them and bring them to me.
2глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.
3If anyone says anything to you, you shall say, ‘The Lord needs them,’ and immediately he will send them.”
3І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.
4All this was done that it might be fulfilled which was spoken through the prophet, saying,
4Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
5“Tell the daughter of Zion, behold, your King comes to you, humble, and riding on a donkey, on a colt, the foal of a donkey.”
5Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
6The disciples went and did just as Jesus commanded them,
6Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,
7and brought the donkey and the colt and laid their clothes on them; and he sat on them.
7і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
8A very great multitude spread their clothes on the road. Others cut branches from the trees and spread them on the road.
8Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
9The multitudes who went in front of him, and those who followed, kept shouting, “Hosanna to the son of David! Blessed is he who comes in the name of the Lord! Hosanna in the highest!”
9Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
10When he had come into Jerusalem, all the city was stirred up, saying, “Who is this?”
10А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
11The multitudes said, “This is the prophet, Jesus, from Nazareth of Galilee.”
11Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
12Jesus entered into the temple of God and drove out all of those who sold and bought in the temple, and overthrew the money changers’ tables and the seats of those who sold the doves.
12І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
13He said to them, “It is written, ‘My house shall be called a house of prayer,’ but you have made it a den of robbers!”
13і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
14The lame and the blind came to him in the temple, and he healed them.
14І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
15But when the chief priests and the scribes saw the wonderful things that he did, and the children who were crying in the temple and saying, “Hosanna to the son of David!” they were indignant,
15Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
16and said to him, “Do you hear what these are saying?” Jesus said to them, “Yes. Did you never read, ‘Out of the mouth of children and nursing babies, you have perfected praise’?”
16і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
17He left them and went out of the city to Bethany, and camped there.
17І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
18Now in the morning, as he returned to the city, he was hungry.
18Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.
19Seeing a fig tree by the road, he came to it and found nothing on it but leaves. He said to it, “Let there be no fruit from you forever!” Immediately the fig tree withered away.
19І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.
20When the disciples saw it, they marveled, saying, “How did the fig tree immediately wither away?”
20І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
21Jesus answered them, “Most certainly I tell you, if you have faith and don’t doubt, you will not only do what was done to the fig tree, but even if you told this mountain, ‘Be taken up and cast into the sea,’ it would be done.
21Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;
22All things, whatever you ask in prayer, believing, you will receive.”
22і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
23When he had come into the temple, the chief priests and the elders of the people came to him as he was teaching, and said, “By what authority do you do these things? Who gave you this authority?”
23А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?
24Jesus answered them, “I also will ask you one question, which if you tell me, I likewise will tell you by what authority I do these things.
24Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
25The baptism of John, where was it from? From heaven or from men?” They reasoned with themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ he will ask us, ‘Why then did you not believe him?’
25Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
26But if we say, ‘From men,’ we fear the multitude, for all hold John as a prophet.”
26коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.
27They answered Jesus, and said, “We don’t know.” He also said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.
27І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
28But what do you think? A man had two sons, and he came to the first, and said, ‘Son, go work today in my vineyard.’
28Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
29He answered, ‘I will not,’ but afterward he changed his mind, and went.
29Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.
30He came to the second, and said the same thing. He answered, ‘I’m going, sir,’ but he didn’t go.
30І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.
31Which of the two did the will of his father?” They said to him, “The first.” Jesus said to them, “Most certainly I tell you that the tax collectors and the prostitutes are entering into God’s Kingdom before you.
31Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
32For John came to you in the way of righteousness, and you didn’t believe him; but the tax collectors and the prostitutes believed him. When you saw it, you didn’t even repent afterward, that you might believe him.
32Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
33“Hear another parable. There was a man who was a master of a household who planted a vineyard, set a hedge about it, dug a wine press in it, built a tower, leased it out to farmers, and went into another country.
33Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
34When the season for the fruit came near, he sent his servants to the farmers to receive his fruit.
34Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
35The farmers took his servants, beat one, killed another, and stoned another.
35І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
36Again, he sent other servants more than the first; and they treated them the same way.
36Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
37But afterward he sent to them his son, saying, ‘They will respect my son.’
37На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
38But the farmers, when they saw the son, said among themselves, ‘This is the heir. Come, let’s kill him and seize his inheritance.’
38Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
39So they took him and threw him out of the vineyard, then killed him.
39І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
40When therefore the lord of the vineyard comes, what will he do to those farmers?”
40Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
41They told him, “He will miserably destroy those miserable men, and will lease out the vineyard to other farmers who will give him the fruit in its season.”
41Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
42Jesus said to them, “Did you never read in the Scriptures, ‘The stone which the builders rejected was made the head of the corner. This was from the Lord. It is marvelous in our eyes’?
42Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
43“Therefore I tell you, God’s Kingdom will be taken away from you and will be given to a nation producing its fruit.
43Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
44He who falls on this stone will be broken to pieces, but on whomever it will fall, it will scatter him as dust.”
44І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.
45When the chief priests and the Pharisees heard his parables, they perceived that he spoke about them.
45І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.
46When they sought to seize him, they feared the multitudes, because they considered him to be a prophet.
46І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.