Matthew 21
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And when they drew nigh unto Jerusalem, and were come to Bethphage, unto the mount of Olives, then sent Jesus two disciples,
1А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,
2Saying unto them, Go into the village over against you, and straightway ye shall find an ass tied, and a colt with her: loose them , and bring them unto me.
2глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.
3And if any man say ought unto you, ye shall say, The Lord hath need of them; and straightway he will send them.
3І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.
4All this was done, that it might be fulfilled which was spoken by the prophet, saying,
4Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
5Tell ye the daughter of Sion, Behold, thy King cometh unto thee, meek, and sitting upon an ass, and a colt the foal of an ass.
5Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
6And the disciples went, and did as Jesus commanded them,
6Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,
7And brought the ass, and the colt, and put on them their clothes, and they set him thereon.
7і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
8And a very great multitude spread their garments in the way; others cut down branches from the trees, and strawed them in the way.
8Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
9And the multitudes that went before, and that followed, cried, saying, Hosanna to the Son of David: Blessed is he that cometh in the name of the Lord; Hosanna in the highest.
9Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
10And when he was come into Jerusalem, all the city was moved, saying, Who is this?
10А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
11And the multitude said, This is Jesus the prophet of Nazareth of Galilee.
11Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
12¶ And Jesus went into the temple of God, and cast out all them that sold and bought in the temple, and overthrew the tables of the moneychangers, and the seats of them that sold doves,
12І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
13And said unto them, It is written, My house shall be called the house of prayer; but ye have made it a den of thieves.
13і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
14And the blind and the lame came to him in the temple; and he healed them.
14І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
15And when the chief priests and scribes saw the wonderful things that he did, and the children crying in the temple, and saying, Hosanna to the Son of David; they were sore displeased,
15Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
16And said unto him, Hearest thou what these say? And Jesus saith unto them, Yea; have ye never read, Out of the mouth of babes and sucklings thou hast perfected praise?
16і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
17¶ And he left them, and went out of the city into Bethany; and he lodged there.
17І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
18Now in the morning as he returned into the city, he hungered.
18Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.
19And when he saw a fig tree in the way, he came to it, and found nothing thereon, but leaves only, and said unto it, Let no fruit grow on thee henceforward for ever. And presently the fig tree withered away.
19І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.
20And when the disciples saw it , they marvelled, saying, How soon is the fig tree withered away!
20І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
21Jesus answered and said unto them, Verily I say unto you, If ye have faith, and doubt not, ye shall not only do this which is done to the fig tree, but also if ye shall say unto this mountain, Be thou removed, and be thou cast into the sea; it shall be done.
21Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;
22And all things, whatsoever ye shall ask in prayer, believing, ye shall receive.
22і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
23¶ And when he was come into the temple, the chief priests and the elders of the people came unto him as he was teaching, and said, By what authority doest thou these things? and who gave thee this authority?
23А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?
24And Jesus answered and said unto them, I also will ask you one thing, which if ye tell me, I in like wise will tell you by what authority I do these things.
24Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
25The baptism of John, whence was it? from heaven, or of men? And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say unto us, Why did ye not then believe him?
25Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
26But if we shall say, Of men; we fear the people; for all hold John as a prophet.
26коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.
27And they answered Jesus, and said, We cannot tell. And he said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.
27І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
28¶ But what think ye? A certain man had two sons; and he came to the first, and said, Son, go work to day in my vineyard.
28Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
29He answered and said, I will not: but afterward he repented, and went.
29Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.
30And he came to the second, and said likewise. And he answered and said, I go , sir: and went not.
30І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.
31Whether of them twain did the will of his father? They say unto him, The first. Jesus saith unto them, Verily I say unto you, That the publicans and the harlots go into the kingdom of God before you.
31Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
32For John came unto you in the way of righteousness, and ye believed him not: but the publicans and the harlots believed him: and ye, when ye had seen it , repented not afterward, that ye might believe him.
32Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
33¶ Hear another parable: There was a certain householder, which planted a vineyard, and hedged it round about, and digged a winepress in it, and built a tower, and let it out to husbandmen, and went into a far country:
33Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
34And when the time of the fruit drew near, he sent his servants to the husbandmen, that they might receive the fruits of it.
34Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
35And the husbandmen took his servants, and beat one, and killed another, and stoned another.
35І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
36Again, he sent other servants more than the first: and they did unto them likewise.
36Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
37But last of all he sent unto them his son, saying, They will reverence my son.
37На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
38But when the husbandmen saw the son, they said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and let us seize on his inheritance.
38Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
39And they caught him, and cast him out of the vineyard, and slew him .
39І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
40When the lord therefore of the vineyard cometh, what will he do unto those husbandmen?
40Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
41They say unto him, He will miserably destroy those wicked men, and will let out his vineyard unto other husbandmen, which shall render him the fruits in their seasons.
41Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
42Jesus saith unto them, Did ye never read in the scriptures, The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner: this is the Lord’s doing, and it is marvellous in our eyes?
42Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
43Therefore say I unto you, The kingdom of God shall be taken from you, and given to a nation bringing forth the fruits thereof.
43Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
44And whosoever shall fall on this stone shall be broken: but on whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.
44І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.
45And when the chief priests and Pharisees had heard his parables, they perceived that he spake of them.
45І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.
46But when they sought to lay hands on him, they feared the multitude, because they took him for a prophet.
46І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.