Matthew 26
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And it came to pass, when Jesus had finished all these sayings, he said unto his disciples,
1І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:
2Ye know that after two days is the feast of the passover, and the Son of man is betrayed to be crucified.
2Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
3Then assembled together the chief priests, and the scribes, and the elders of the people, unto the palace of the high priest, who was called Caiaphas,
3Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
4And consulted that they might take Jesus by subtilty, and kill him .
4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5But they said, Not on the feast day , lest there be an uproar among the people.
5Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
6¶ Now when Jesus was in Bethany, in the house of Simon the leper,
6Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
7There came unto him a woman having an alabaster box of very precious ointment, and poured it on his head, as he sat at meat .
7приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
8But when his disciples saw it , they had indignation, saying, To what purpose is this waste?
8Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
9For this ointment might have been sold for much, and given to the poor.
9Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
10When Jesus understood it , he said unto them, Why trouble ye the woman? for she hath wrought a good work upon me.
10Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
11For ye have the poor always with you; but me ye have not always.
11Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
12For in that she hath poured this ointment on my body, she did it for my burial.
12Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
13Verily I say unto you, Wheresoever this gospel shall be preached in the whole world, there shall also this, that this woman hath done, be told for a memorial of her.
13Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
14¶ Then one of the twelve, called Judas Iscariot, went unto the chief priests,
14Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
15And said unto them , What will ye give me, and I will deliver him unto you? And they covenanted with him for thirty pieces of silver.
15каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
16And from that time he sought opportunity to betray him.
16І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
17¶ Now the first day of the feast of unleavened bread the disciples came to Jesus, saying unto him, Where wilt thou that we prepare for thee to eat the passover?
17У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
18And he said, Go into the city to such a man, and say unto him, The Master saith, My time is at hand; I will keep the passover at thy house with my disciples.
18Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
19And the disciples did as Jesus had appointed them; and they made ready the passover.
19І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
20Now when the even was come, he sat down with the twelve.
20Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
21And as they did eat, he said, Verily I say unto you, that one of you shall betray me.
21І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
22And they were exceeding sorrowful, and began every one of them to say unto him, Lord, is it I?
22І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
23And he answered and said, He that dippeth his hand with me in the dish, the same shall betray me.
23Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
24The Son of man goeth as it is written of him: but woe unto that man by whom the Son of man is betrayed! it had been good for that man if he had not been born.
24Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
25Then Judas, which betrayed him, answered and said, Master, is it I? He said unto him, Thou hast said.
25Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
26¶ And as they were eating, Jesus took bread, and blessed it , and brake it , and gave it to the disciples, and said, Take, eat; this is my body.
26Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
27And he took the cup, and gave thanks, and gave it to them, saying, Drink ye all of it;
27І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
28For this is my blood of the new testament, which is shed for many for the remission of sins.
28се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
29But I say unto you, I will not drink henceforth of this fruit of the vine, until that day when I drink it new with you in my Father’s kingdom.
29Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
30And when they had sung an hymn, they went out into the mount of Olives.
30І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
31Then saith Jesus unto them, All ye shall be offended because of me this night: for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep of the flock shall be scattered abroad.
31Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
32But after I am risen again, I will go before you into Galilee.
32По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
33Peter answered and said unto him, Though all men shall be offended because of thee, yet will I never be offended.
33Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
34Jesus said unto him, Verily I say unto thee, That this night, before the cock crow, thou shalt deny me thrice.
34Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
35Peter said unto him, Though I should die with thee, yet will I not deny thee. Likewise also said all the disciples.
35Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
36¶ Then cometh Jesus with them unto a place called Gethsemane, and saith unto the disciples, Sit ye here, while I go and pray yonder.
36Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
37And he took with him Peter and the two sons of Zebedee, and began to be sorrowful and very heavy.
37І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
38Then saith he unto them, My soul is exceeding sorrowful, even unto death: tarry ye here, and watch with me.
38Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.
39And he went a little further, and fell on his face, and prayed, saying, O my Father, if it be possible, let this cup pass from me: nevertheless not as I will, but as thou wilt .
39І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
40And he cometh unto the disciples, and findeth them asleep, and saith unto Peter, What, could ye not watch with me one hour?
40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
41Watch and pray, that ye enter not into temptation: the spirit indeed is willing, but the flesh is weak.
41Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
42He went away again the second time, and prayed, saying, O my Father, if this cup may not pass away from me, except I drink it, thy will be done.
42Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
43And he came and found them asleep again: for their eyes were heavy.
43І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
44And he left them, and went away again, and prayed the third time, saying the same words.
44І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
45Then cometh he to his disciples, and saith unto them, Sleep on now, and take your rest: behold, the hour is at hand, and the Son of man is betrayed into the hands of sinners.
45Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
46Rise, let us be going: behold, he is at hand that doth betray me.
46Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.
47¶ And while he yet spake, lo, Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and elders of the people.
47Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.
48Now he that betrayed him gave them a sign, saying, Whomsoever I shall kiss, that same is he: hold him fast.
48Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
49And forthwith he came to Jesus, and said, Hail, master; and kissed him.
49І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.
50And Jesus said unto him, Friend, wherefore art thou come? Then came they, and laid hands on Jesus, and took him.
50Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
51And, behold, one of them which were with Jesus stretched out his hand, and drew his sword, and struck a servant of the high priest’s, and smote off his ear.
51І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
52Then said Jesus unto him, Put up again thy sword into his place: for all they that take the sword shall perish with the sword.
52Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
53Thinkest thou that I cannot now pray to my Father, and he shall presently give me more than twelve legions of angels?
53Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?
54But how then shall the scriptures be fulfilled, that thus it must be?
54Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?
55In that same hour said Jesus to the multitudes, Are ye come out as against a thief with swords and staves for to take me? I sat daily with you teaching in the temple, and ye laid no hold on me.
55Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
56But all this was done, that the scriptures of the prophets might be fulfilled. Then all the disciples forsook him, and fled.
56Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.
57¶ And they that had laid hold on Jesus led him away to Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were assembled.
57Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
58But Peter followed him afar off unto the high priest’s palace, and went in, and sat with the servants, to see the end.
58Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
59Now the chief priests, and elders, and all the council, sought false witness against Jesus, to put him to death;
59Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,
60But found none: yea, though many false witnesses came, yet found they none. At the last came two false witnesses,
60і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,
61And said, This fellow said, I am able to destroy the temple of God, and to build it in three days.
61говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.
62And the high priest arose, and said unto him, Answerest thou nothing? what is it which these witness against thee?
62І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
63But Jesus held his peace. And the high priest answered and said unto him, I adjure thee by the living God, that thou tell us whether thou be the Christ, the Son of God.
63Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
64Jesus saith unto him, Thou hast said: nevertheless I say unto you, Hereafter shall ye see the Son of man sitting on the right hand of power, and coming in the clouds of heaven.
64Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
65Then the high priest rent his clothes, saying, He hath spoken blasphemy; what further need have we of witnesses? behold, now ye have heard his blasphemy.
65Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
66What think ye? They answered and said, He is guilty of death.
66як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
67Then did they spit in his face, and buffeted him; and others smote him with the palms of their hands,
67Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
68Saying, Prophesy unto us, thou Christ, Who is he that smote thee?
68кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
69¶ Now Peter sat without in the palace: and a damsel came unto him, saying, Thou also wast with Jesus of Galilee.
69Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
70But he denied before them all, saying, I know not what thou sayest.
70Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.
71And when he was gone out into the porch, another maid saw him, and said unto them that were there, This fellow was also with Jesus of Nazareth.
71Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
72And again he denied with an oath, I do not know the man.
72І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
73And after a while came unto him they that stood by, and said to Peter, Surely thou also art one of them; for thy speech bewrayeth thee.
73Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
74Then began he to curse and to swear, saying , I know not the man. And immediately the cock crew.
74Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
75And Peter remembered the word of Jesus, which said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice. And he went out, and wept bitterly.
75І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.