Матеј 26
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И кад сврши Исус речи ове, рече ученицима својим:
1І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:
2Знате да ће до два дана бити пасха, и Сина човечијег предаће да се разапне.
2Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
3Тада скупише се главари свештенички и књижевници и старешине народне у двор поглавара свештеничког по имену Кајафе;
3Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
4и световаше се како би Исуса из преваре ухватили и убили.
4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5И говораху: Али не о празнику, да се не би народ побунио.
5Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
6А кад Исус беше у Витанији у кући Симона губавог,
6Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
7приступи к Њему жена са скленицом мира многоценог, и изли на главу Његову кад сеђаше за трпезом.
7приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
8А кад видеше то ученици Његови, расрдише се говорећи: Зашто се чини таква штета?
8Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
9Јер се могло ово продати скупо и новци дати сиромасима.
9Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
10А кад разуме Исус, рече им: Шта сметате жену? Она учини добро дело на мени.
10Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
11Јер сиромахе имате свагда са собом, а мене немате свагда.
11Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
12А она изливши миро ово на тело моје за укоп ме приготови.
12Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
13Заиста вам кажем: где се год успроповеда ово јеванђеље по свему свету, казаће се и то за спомен њен што учини она.
13Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
14Тада један од дванаесторице, по имену Јуда Искариотски, отиде ка главарима свештеничким,
14Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
15и рече: Шта ћете ми дати да вам га издам? А они му обрекоше тридесет сребрника.
15каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
16И отада тражаше згоду да Га изда.
16І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
17А у први дан пресних хлебова приступише ученици к Исусу говорећи: Где ћеш да ти зготовимо пасху да једеш?
17У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
18А Он рече: Идите у град к томе и томе, и кажите му: Учитељ каже: време је моје близу, у тебе ћу да учиним пасху с ученицима својим.
18Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
19И учинише ученици како им заповеди Исус, и уготовише пасху.
19І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
20А кад би увече, седе за трпезу са дванаесторицом.
20Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
21И кад јеђаху рече им: Заиста вам кажем: један између вас издаће ме.
21І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
22И забринувши се врло почеше сваки говорити Му: Да нисам ја, Господе?
22І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
23А Он одговарајући рече: Који умочи са мном руку у зделу онај ће ме издати.
23Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
24Син човечији дакле иде као што је писано за Њега; али тешко оном човеку који изда Сина човечијег; боље би му било да се није ни родио онај човек.
24Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
25А Јуда, издајник Његов, одговарајући рече: Да нисам ја, рави? Рече му: Ти каза.
25Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
26И кад јеђаху, узе Исус хлеб и благословивши преломи га, и даваше ученицима, и рече: Узмите, једите; ово је тело моје.
26Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
27И узе чашу и давши хвалу даде им говорећи: Пијте из ње сви;
27І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
28јер је ово крв моја новог завета која ће се пролити за многе ради отпуштења греха.
28се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
29Кажем вам пак да нећу одсад пити од овог рода виноградског до оног дана кад ћу пити с вама новог у царству Оца свог.
29Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
30И отпојавши хвалу изиђоше на гору маслинску.
30І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
31Тада рече им Исус: Сви ћете се ви саблазнити о мене ову ноћ; јер у писму стоји: Ударићу пастира и овце од стада разбежаће се.
31Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
32А по васкрсењу свом ја идем пред вама у Галилеју.
32По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
33А Петар рече Му: Ако се и сви саблазне о тебе ја се нећу никад саблазнити.
33Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
34Рече му Исус: Заиста ти кажем: ноћас док петао не запева три пута ћеш ме се одрећи.
34Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
35Рече Њему Петар: Да бих знао и умрети с Тобом нећу Те се одрећи. Тако и сви ученици рекоше.
35Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
36Тада дође Исус с њима у село које се зове Гетсиманија, и рече ученицима: Седите ту док ја идем тамо да се помолим Богу.
36Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
37И узевши Петра и оба сина Зеведејева забрину се и поче тужити.
37І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
38Тада рече им Исус: Жалосна је душа моја до смрти; почекајте овде, и стражите са мном.
38Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.
39И отишавши мало паде на лице своје молећи се и говорећи: Оче мој! Ако је могуће да ме мимоиђе чаша ова; али опет не како ја хоћу него како Ти.
39І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
40И дошавши к ученицима нађе их где спавају, и рече Петру: Зар не могосте један час постражити са мном?
40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
41Стражите и молите се Богу да не паднете у напаст; јер је дух срчан, али је тело слабо.
41Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
42Опет по други пут отиде и помоли се говорећи: Оче мој! Ако ме не може чаша ова мимоићи да је не пијем, нека буде воља Твоја.
42Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
43И дошавши нађе их опет где спавају; јер им беху очи отежале.
43І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
44И оставивши их отиде опет и трећи пут те се помоли говорећи оне исте речи.
44І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
45Тада дође к ученицима својим и рече им: Једнако спавате и почивате; ево се приближи час, и Син човечији предаје се у руке грешника.
45Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
46Устаните да идемо; ево се приближи издајник мој.
46Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.
47И док Он још тако говораше, гле, Јуда, један од дванаесторице, дође, и с њим људи многи с ножевима и с кољем од главара свештеничких и старешина народних.
47Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.
48А издајник Његов даде им знак говорећи: Кога ја целивам онај је; држите га.
48Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
49И одмах приступивши к Исусу рече: Здраво, рави! И целива Га.
49І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.
50А Исус рече му: Пријатељу! Шта ћеш ти овде? Тада приступивши дигоше руке на Исуса и ухватише Га.
50Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
51И гле, један од оних што беху са Исусом машивши се руком извади нож свој те удари слугу поглавара свештеничког, и одсече му ухо.
51І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
52Тада рече му Исус: Врати нож свој на место његово; јер сви који се маше за нож од ножа ће изгинути.
52Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
53Или мислиш ти да ја не могу сад умолити Оца свог да ми пошаље више од дванаест легеона анђела?
53Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?
54Али како би се испунило шта стоји у писму да ово треба да буде?
54Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?
55У тај час рече Исус људима: Као на хајдука изишли сте с ножевима и с кољем да ме ухватите, а сваки дан сам код вас седео учећи у цркви, и не ухватисте ме.
55Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
56А ово све би да се збуду писма пророчка. Тада ученици сви оставише Га, и побегоше.
56Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.
57И они што ухватише Исуса одведоше Га поглавару свештеничком, Кајафи, где се књижевници и старешине сабраше.
57Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
58А Петар иђаше за Њим издалека до двора поглавара свештеничког и ушавши унутра седе са слугама да види свршетак.
58Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
59А главари свештенички и старешине и сав сабор тражаху лажна сведочанства на Исуса да би Га убили;
59Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,
60и не нађоше; и премда многи лажни сведоци долазише, не нађоше. Најпосле дођоше два лажна сведока,
60і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,
61и рекоше: Он је казао: Ја могу развалити цркву Божју и за три дана начинити је.
61говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.
62И уставши поглавар свештенички рече Му: Зар ништа не одговараш што ови на тебе сведоче?
62І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
63А Исус је ћутао. И поглавар свештенички одговарајући рече Му: Заклињем те живим Богом да нам кажеш јеси ли ти Христос син Божји?
63Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
64Рече му Исус: Ти каза. Али ја вам кажем: одселе ћете видети Сина човечијег где седи с десне стране силе и иде на облацима небеским.
64Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
65Тада поглавар свештенички раздре хаљине своје говорећи: Хули на Бога; шта нам требају више сведоци? Ево сад чусте хулу његову.
65Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
66Шта мислите? А они одговарајући рекоше: Заслужио је смрт.
66як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
67Тада пљунуше Му у лице, и ударише Га по лицу, а једни Му даше и приушке
67Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
68говорећи: Прореци нам, Христе, ко те удари?
68кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
69А Петар сеђаше напољу на двору, и приступи к њему једна слушкиња говорећи: и ти си био с Исусом Галилејцем.
69Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
70А он се одрече пред свима говорећи: Не знам шта говориш.
70Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.
71А кад изиђе к вратима угледа га друга, и рече онима што беху онде: и овај беше са Исусом Назарећанином.
71Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
72Он опет одрече се клетвом: Не знам тог човека.
72І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
73А мало потом приступише они што стајаху и рекоше Петру: Ваистину и ти си од њих; јер те и говор твој издаје.
73Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
74Тада се поче клети и преклињати да не зна тог човека. И одмах запева петао.
74Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
75И опомену се Петар речи Исусове што му је рекао: Док петао не запева три пута ћеш ме се одрећи. И изашавши напоље плака горко.
75І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.