Матеј 15
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Тада приступише к Исусу књижевници и фарисеји од Јерусалима говорећи:
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2Зашто ученици твоји преступају обичаје старих? Јер не умивају руке своје кад хлеб једу.
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3А Он одговарајући рече им: Зашто и ви преступате заповест Божју за обичаје своје?
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4Јер Бог заповеда говорећи: Поштуј оца и матер; и који опсује оца или матер смрћу да умре.
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5А ви кажете: Ако који рече оцу или матери: Прилог је чим би ти ја могао помоћи;
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6може и да не поштује оца свог или матере. И укидосте заповест Божју за обичаје своје.
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7Лицемери! Добро је за вас пророковао Исаија говорећи:
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8Ови људи приближавају се к мени устима својим, и уснама поштују ме; а срце њихово далеко стоји од мене.
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9Но залуду ме поштују учећи наукама и заповестима људским.
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10И дозвавши људе, рече им: Слушајте и разумите.
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11Не погани човека шта улази у уста; него шта излази из уста оно погани човека.
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12Тада приступише ученици Његови и рекоше Му: Знаш ли да фарисеји чувши ту реч саблазнише се?
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13А Он одговарајући рече: Свако дрво које није усадио Отац мој небески, искорениће се.
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14Оставите их: они су слепе вође слепцима; а слепац слепца ако води, оба ће у јаму пасти.
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15А Петар одговарајући рече Му: Кажи нам причу ову.
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16А Исус рече: Еда ли сте и ви још неразумни?
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17Зар још не знате да све што улази у уста у трбух иде, и избацује се напоље?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18А шта излази из уста из срца излази, и оно погани човека.
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19Јер од срца излазе зле мисли, убиства, прељубе, курварства, крађе, лажна сведочанства, хуле на Бога.
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20И ово је што погани човека, а неумивеним рукама јести не погани човека.
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21И изишавши оданде Исус отиде у крајеве тирске и сидонске.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22И гле, жена Хананејка изађе из оних крајева, и повика к Њему говорећи: Помилуј ме Господе сине Давидов! Моју кћер врло мучи ђаво.
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23А Он јој не одговори ни речи. И приступивши ученици Његови мољаху Га говорећи: Отпусти је, како виче за нама.
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24А Он одговарајући рече: Ја сам послан само к изгубљеним овцама дома Израиљевог.
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25А она приступивши поклони Му се говорећи: Господе помози ми!
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26А Он одговарајући рече: Није добро узети од деце хлеб и бацити псима.
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27А она рече: Да, Господе, али и пси једу од мрва што падају с трпезе њихових господара.
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28Тада одговори Исус, и рече јој: О жено! Велика је вера твоја; нека ти буде како хоћеш. И оздрави кћи њена од оног часа.
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29И отишавши Исус оданде, дође к мору галилејском, и попевши се на гору, седе онде.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30И приступише к Њему људи многи који имаху са собом хромих, слепих, немих, узетих и других многих, и положише их к ногама Исусовим, и исцели их,
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31тако да се народ дивљаше, видећи неме где говоре, узете здраве, хроме где иду, и слепе где гледају; и хвалише Бога Израиљевог.
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32А Исус дозвавши ученике своје рече: Жао ми је овог народа, јер већ три дана стоје код мене и немају шта јести; а нисам их рад отпустити гладне да не ослабе на путу.
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33И рекоше Му ученици Његови: Откуда нам у пустињи толики хлеб да се насити толики народ?
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34И рече им Исус: Колико хлебова имате? А они рекоше: Седам, и мало рибице.
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35И заповеди народу да поседају по земљи.
35І звелїв народові посїдати на землї.
36И узевши оних седам хлебова и рибе, и давши хвалу, преломи, и даде ученицима својим, а ученици народу.
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37И једоше сви, и наситише се; и накупише комада што претече седам котарица пуних.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38А оних што су јели беше четири хиљаде људи, осим жена и деце.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39И отпустивши народ уђе у лађу, и дође у околине магдалске.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.