Матеј 21
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И кад се приближише к Јерусалиму и дођоше у Витфагу к маслинској гори, онда Исус посла два ученика
1А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,
2говорећи им: Идите у село што је према вама, и одмах ћете наћи магарицу привезану и магаре с њом: одрешите је и доведите ми.
2глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.
3И ако вам ко рече шта, кажите да они требају Господу: и одмах ће их послати.
3І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.
4А ово је све било да се збуде шта је казао пророк говорећи:
4Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
5Кажите кћери Сионовој: Ево цар твој иде теби кротак, и јаше на магарцу, и магарету сину магаричином.
5Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
6И ученици отидоше, и учинивши како им заповеди Исус.
6Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,
7Доведоше магарицу и магаре, и метнуше на њих хаљине своје, и посадише Га на њих.
7і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
8А људи многи простреше хаљине своје по путу; а други резаху грање од дрвета и простираху по путу.
8Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
9А народ који иђаше пред Њим и за Њим, викаше говорећи: Осана Сину Давидовом! Благословен који иде у име Господње! Осана на висини!
9Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
10И кад Он уђе у Јерусалим, узбуни се сав град говорећи: Ко је то?
10А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
11А народ говораше: Ово је Исус пророк из Назарета галилејског.
11Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
12И уђе Исус у цркву Божју, и изгна све који продаваху и куповаху по цркви, и испремета трпезе оних што мењаху новце, и клупе оних што продаваху голубове.
12І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
13И рече им: У Писму стоји: Дом мој дом молитве нека се зове; а ви начинисте од њега пећину хајдучку.
13і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
14И приступише к Њему хроми и слепи у цркви, и исцели их.
14І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
15А кад видеше главари свештенички и књижевници чудеса што учини, и децу где вичу у цркви и говоре: Осана сину Давидовом, расрдише се.
15Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
16И рекоше Му: Чујеш ли шта ови говоре? А Исус рече им: Да! Зар нисте никад читали: Из уста мале деце и која сисају начинио си себи хвалу?
16і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
17И оставивши их изађе напоље из града у Витанију, и заноћи онде.
17І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
18А ујутру, враћајући се у град, огладне.
18Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.
19И угледавши смокву једну крај пута дође к њој, и не нађе ништа на њој до лишће само, и рече јој: Да никад на теби не буде рода до века. И одмах усахну смоква.
19І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.
20И видевши то ученици дивише се говорећи: Како одмах усахну смоква!
20І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
21А Исус одговарајући рече им: Заиста вам кажем: ако имате веру и не посумњате, не само смоквено учинићете, него и гори овој ако кажете: Дигни се и баци се у море, биће.
21Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;
22И све што узиштете у молитви верујући, добићете.
22і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
23И кад дође у цркву и стаде учити, приступише к Њему главари свештенички и старешине народне говорећи: Каквом власти то чиниш? И ко ти даде власт ту?
23А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?
24А Исус одговарајући рече им: Ја ћу вас упитати једну реч, коју ако ми кажете, и ја ћу вама казати каквом власти ово чиним.
24Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
25Крштење Јованово откуда би? Или с неба, или од људи? А они помишљаваху у себи говорећи: Ако кажемо: С неба, рећи ће нам: Зашто му дакле не веровасте?
25Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
26Ако ли кажемо: Од људи, бојимо се народа; јер сви Јована држаху за пророка.
26коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.
27И одговарајући Исусу рекоше: Не знамо. Рече и Он њима: Ни ја вама нећу казати каквом власти ово чиним.
27І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
28Шта вам се чини? Човек неки имаше два сина; и дошавши к првом рече: Сине! Иди данас ради у винограду мом.
28Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
29А он одговарајући рече: Нећу; а после се раскаја и отиде.
29Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.
30И приступивши к другом рече тако. А он одговарајући рече: Хоћу, господару; и не отиде.
30І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.
31Који је од ове двојице испунио вољу очеву? Рекоше Му: Први. Рече им Исус: Заиста вам кажем да ће цариници и курве пре вас ући у царство Божје.
31Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
32Јер дође к вама Јован путем праведним, и не веровасте му; а цариници и курве вероваше му; и ви пошто видесте то, не раскајасте се да му верујете.
32Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
33Другу причу чујте: Беше човек домаћин који посади виноград, и огради га плотом, и ископа у њему пивницу, и начини кулу, и даде га виноградарима и отиде.
33Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
34А кад се приближи време родовима, посла слуге своје к виноградарима да приме родове његове.
34Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
35И виноградари похватавши слуге његове једног избише, а једног убише, а једног засуше камењем.
35І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
36Опет посла друге слуге, више него пре, и учинише им тако исто.
36Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
37А по том посла к њима сина свог говорећи: Постидеће се сина мог.
37На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
38А виноградари видевши сина рекоше међу собом: Ово је наследник; ходите да га убијемо, и да нама остане достојање његово.
38Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
39И ухватише га, па изведоше га напоље из винограда, и убише.
39І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
40Кад дође дакле господар од винограда шта ће учинити виноградарима оним?
40Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
41Рекоше Му: Злочинце ће злом смрти поморити; а виноград даће другим виноградарима, који ће му давати родове у своје време.
41Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
42А рече им Исус: Зар нисте никада читали у Писму: Камен који одбацише зидари, он је постао глава од угла; то би од Господа и дивно је у вашим очима.
42Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
43Зато вам кажем да ће се од вас узети царство Божје, и даће се народу који његове родове доноси.
43Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
44И ко падне на овај камен разбиће се; а на кога он падне сатрће га.
44І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.
45И чувши главари свештенички и фарисеји приче Његове разумеше да за њих говори.
45І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.
46И гледаху да Га ухвате, али се побојаше народа, јер Га држаху за пророка.
46І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.