Матеј 14
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1У то време дође глас до Ирода четворовласника о Исусу;
1Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
2и рече слугама својим: То је Јован крститељ; он устаде из мртвих, и зато чини чудеса.
2і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
3Јер Ирод ухвати Јована, свеза га и баци у тамницу Иродијаде ради жене Филипа брата свог.
3Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
4Јер му говораше Јован: Не можеш ти ње имати.
4Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
5И хтеде да га убије, али се побоја народа; јер га држаху за пророка.
5І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
6А кад беше дан рођења Иродовог, игра кћи Иродијадина пред њима и угоди Ироду.
6У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
7Зато и с клетвом обећа јој дати шта год заиште.
7За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
8А она научена од матере своје: Дај ми, рече, овде на кругу главу Јована крститеља.
8Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
9И забрину се цар; али клетве ради и оних који се гошћаху с њим, заповеди јој дати.
9І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
10И посла те посекоше Јована у тамници.
10І, пославши, стяв Йоана в темницї.
11И донесоше главу његову на кругу, и дадоше девојци, и однесе је матери својој.
11І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
12И дошавши ученици његови, узеше тело његово и укопаше га; и дођоше Исусу те јавише.
12І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
13И чувши Исус, отиде оданде у лађи у пусто место насамо. А кад то чуше људи, идоше за Њим пешице из градова.
13Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
14И изашавши Исус виде многи народ, и сажали му се за њих, и исцели болеснике њихове.
14І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
15А пред вече приступише к Њему ученици Његови говорећи: Овде је пусто место, а доцкан је већ; отпусти народ нека иде у села да купи себи хране.
15Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
16А Исус рече им: Не треба да иду; подајте им ви нека једу.
16Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
17А они рекоше Му: Немамо овде до само пет хлебова и две рибе.
17Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
18А Он рече: Донесите ми их овамо.
18Він же рече: Принесїть менї їх сюди.
19И заповеди народу да поседају по трави; па узе оних пет хлебова и две рибе, и погледавши на небо благослови, и преломивши даде ученицима својим, а ученици народу.
19І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
20И једоше сви, и наситише се, и накупише комада што претече дванаест котарица пуних.
20І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
21А оних што су јели беше људи око пет хиљада, осим жена и деце.
21А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
22И одмах натера Исус ученике своје да уђу у лађу и напред да иду на оне стране док Он отпусти народ.
22І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
23И одступивши народ попе се на гору сам да се моли Богу. И увече беше онде сам.
23А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
24А лађа беше насред мора у невољи од валова, јер беше противан ветар.
24Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
25А у четврту стражу ноћи отиде к њима Исус идући по мору.
25У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
26И видевши Га ученици по мору где иде, поплашише се говорећи: То је утвара; и од страха повикаше.
26І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
27А Исус одмах рече им говорећи: Не бојте се; ја сам, не плашите се.
27Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
28А Петар одговарајући рече: Господе! Ако си Ти, реци ми да дођем к Теби по води.
28Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
29А Он рече: Ходи. И изишавши из лађе Петар иђаше по води да дође к Исусу.
29Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
30Но видећи ветар велики уплаши се, и почевши се топити, повика говорећи: Господе, помагај!
30Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
31И одмах Исус пруживши руку ухвати Петра, и рече му: Маловерни! Зашто се посумња?
31Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
32И кад уђоше у лађу, преста ветар.
32І як увійшли вони в човен, утих вітер.
33А који беху у лађи приступише и поклонише Му се говорећи: Ваистину Ти си Син Божји.
33А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
34И прешавши дођоше у земљу генисаретску.
34І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
35И познавши Га људи из оног места, послаше по свој оној околини, и донесоше к Њему све болеснике.
35І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
36И мољаху Га да се само дотакну скута од Његове хаљине; и који се дотакоше оздравише.
36і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.