Матеј 25
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Тада ће бити царство небеско као десет девојака које узеше жишке своје и изиђоше на сусрет женику.
1Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
2Пет од њих беху мудре, а пет луде.
2Пять же були з них розумні, а пять необачні.
3И луде узевши жишке своје не узеше са собом уља.
3Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
4А мудре узеше уље у судовима са жишцима својим.
4Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
5А будући да женик одоцни, задремаше све, и поспаше.
5Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
6А у поноћи стаде вика: Ето женика где иде, излазите му на сусрет.
6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
7Тада усташе све девојке оне и украсише жишке своје.
7Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
8А луде рекоше мудрима: Дајте нам од уља свог, јер наши жишци хоће да се угасе.
8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
9А мудре одговорише говорећи: Да не би недостало и нама и вама, боље је идите к трговцима и купите себи.
9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
10А кад оне отидоше да купе, дође женик, и готове уђоше с њим на свадбу, и затворише се врата.
10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
11А после дођоше и оне друге девојке говорећи: Господару! Господару! Отвори нам.
11Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
12А Он одговарајући рече им: Заиста вам кажем: не познајем вас.
12Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
13Стражите дакле, јер не знате дан ни час у који ће Син човечији доћи.
13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
14Јер као што човек полазећи дозва слуге своје и предаде им благо своје;
14Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
15и једном, дакле, даде пет таланата, а другом два, а трећем један, сваком према његовој моћи; и отиде одмах.
15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
16А онај што прими пет таланата отиде те ради с њима, и доби још пет таланата.
16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
17Тако и онај што прими два доби и он још два.
17Так само й той, що два, придбав і він других два.
18А који прими један отиде те га закопа у земљу и сакри сребро господара свог.
18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
19А по дугом времену дође господар тих слуга, и стаде се рачунати с њима.
19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
20И приступивши онај што је примио пет таланата, донесе још пет таланата говорећи: Господару! Предао си ми пет таланата; ево још пет таланата ја сам добио с њима.
20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
21А господар његов рече му: Добро, слуго добри и верни! У малом био си ми веран, над многим ћу те поставити; уђи у радост господара свог.
21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
22А приступивши и онај што је примио два таланта рече: Господару! Предао си ми два таланта; ево још два таланта ја сам добио с њима.
22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
23А господар његов рече му: Добро, слуго добри и верни! У малом био си ми веран, над многим ћу те поставити; уђи у радост господара свог.
23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
24А приступивши и онај што је примио један таланат рече: Господару! Знао сам да си ти тврд човек: жњеш где ниси сејао, и купиш где ниси вејао;
24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
25па се побојах и отидох те сакрих таланат твој у земљу; и ево ти своје.
25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
26А господар његов одговарајући рече му: Зли и лењиви слуго! Знао си да ја жњем где нисам сејао, и купим где нисам вејао:
26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
27Требало је дакле моје сребро да даш трговцима; и ја дошавши узео бих своје с добитком.
27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
28Узмите дакле од њега таланат, и подајте оном што има десет таланата.
28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
29Јер сваком који има, даће се, и претећи ће му; а од оног који нема, и шта има узеће се од њега.
29Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
30И неваљалог слугу баците у таму најкрајњу; онде ће бити плач и шкргут зуба.
30І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
31А кад дође Син човечији у слави својој и сви свети анђели с Њиме, онда ће сести на престолу славе своје.
31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
32И сабраће се пред Њим сви народи, и разлучиће их између себе као пастир што разлучује овце од јараца.
32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
33И поставиће овце с десне стране себи, а јарце с леве.
33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
34Тада ће рећи цар онима што Му стоје с десне стране: ходите благословени Оца мог; примите царство које вам је приправљено од постања света.
34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
35Јер огладнех, и дасте ми да једем; ожеднех, и напојисте ме; гост бејах, и примисте ме;
35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
36го бејах, и оденусте ме; болестан бејах, и обиђосте ме; у тамници бејах, и дођосте к мени.
36нагий, і зʼодягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
37Тада ће Му одговорити праведници говорећи: Господе! Кад Те видесмо гладна, и нахранисмо? Или жедна, и напојисмо?
37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
38Кад ли Те видесмо госта, и примисмо? Или гола, и оденусмо?
38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й зʼодягли?
39Кад ли Те видесмо болесна или у тамници, и дођосмо к Теби?
39Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
40И одговарајући цар рећи ће им: Заиста вам кажем: кад учинисте једном од ове моје најмање браће, мени учинисте.
40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
41Тада ће рећи и онима што Му стоје с леве стране: Идите од мене проклети у огањ вечни приправљен ђаволу и анђелима његовим.
41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
42Јер огладнех, и не дадосте ми да једем; ожеднех, и не напојисте ме;
42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
43гост бејах, и не примисте ме; го бејах, и не оденусте ме; болестан и у тамници бејах, и не обиђосте ме.
43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не зʼодягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
44Тада ће Му одговорити и они говорећи: Господе! Кад Те видесмо гладна или жедна, или госта или гола, или болесна или у тамници, и не послужисмо Те?
44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
45Тада ће им одговорити говорећи: Заиста вам кажем: кад не учинисте једном од ове моје мале браће, ни мени не учинисте.
45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
46И ови ће отићи у муку вечну, а праведници у живот вечни.
46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.