Mattheum 25
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Tunc simile erit regnum cælorum decem virginibus: quæ accipientes lampades suas exierunt obviam sponso et sponsæ.
1Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
2Quinque autem ex eis erant fatuæ, et quinque prudentes:
2Пять же були з них розумні, а пять необачні.
3sed quinque fatuæ, acceptis lampadibus, non sumpserunt oleum secum:
3Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
4prudentes vero acceperunt oleum in vasis suis cum lampadibus.
4Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
5Moram autem faciente sponso, dormitaverunt omnes et dormierunt.
5Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
6Media autem nocte clamor factus est: Ecce sponsus venit, exite obviam ei.
6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
7Tunc surrexerunt omnes virgines illæ, et ornaverunt lampades suas.
7Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
8Fatuæ autem sapientibus dixerunt: Date nobis de oleo vestro, quia lampades nostræ extinguuntur.
8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
9Responderunt prudentes, dicentes: Ne forte non sufficiat nobis, et vobis, ite potius ad vendentes, et emite vobis.
9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
10Dum autem irent emere, venit sponsus: et quæ paratæ erant, intraverunt cum eo ad nuptias, et clausa est janua.
10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
11Novissime vero veniunt et reliquæ virgines, dicentes: Domine, domine, aperi nobis.
11Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
12At ille respondens, ait: Amen dico vobis, nescio vos.
12Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
13Vigilate itaque, quia nescitis diem, neque horam.
13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
14Sicut enim homo peregre proficiscens, vocavit servos suos, et tradidit illis bona sua.
14Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
15Et uni dedit quinque talenta, alii autem duo, alii vero unum, unicuique secundum propriam virtutem: et profectus est statim.
15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
16Abiit autem qui quinque talenta acceperat, et operatus est in eis, et lucratus est alia quinque.
16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
17Similiter et qui duo acceperat, lucratus est alia duo.
17Так само й той, що два, придбав і він других два.
18Qui autem unum acceperat, abiens fodit in terram, et abscondit pecuniam domini sui.
18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
19Post multum vero temporis venit dominus servorum illorum, et posuit rationem cum eis.
19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
20Et accedens qui quinque talenta acceperat, obtulit alia quinque talenta, dicens: Domine, quinque talenta tradidisti mihi, ecce alia quinque superlucratus sum.
20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
21Ait illi dominus ejus: Euge serve bone, et fidelis: quia super pauca fuisti fidelis, super multa te constituam; intra in gaudium domini tui.
21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
22Accessit autem et qui duo talenta acceperat, et ait: Domine, duo talenta tradidisti mihi, ecce alia duo lucratus sum.
22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
23Ait illi dominus ejus: Euge serve bone, et fidelis: quia super pauca fuisti fidelis, super multa te constituam; intra in gaudium domini tui.
23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
24Accedens autem et qui unum talentum acceperat, ait: Domine, scio quia homo durus es; metis ubi non seminasti, et congregas ubi non sparsisti:
24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
25et timens abii, et abscondi talentum tuum in terra: ecce habes quod tuum est.
25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
26Respondens autem dominus ejus, dixit ei: Serve male, et piger, sciebas quia meto ubi non semino, et congrego ubi non sparsi:
26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
27oportuit ergo te committere pecuniam meam numulariis, et veniens ego recepissem utique quod meum est cum usura.
27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
28Tollite itaque ab eo talentum, et date ei qui habet decem talenta:
28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
29omni enim habenti dabitur, et abundabit: ei autem qui non habet, et quod videtur habere, auferetur ab eo.
29Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
30Et inutilem servum ejicite in tenebras exteriores: illic erit fletus, et stridor dentium.
30І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
31Cum autem venerit Filius hominis in majestate sua, et omnes angeli cum eo, tunc sedebit super sedem majestatis suæ:
31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
32et congregabuntur ante eum omnes gentes, et separabit eos ab invicem, sicut pastor segregat oves ab hædis:
32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
33et statuet oves quidem a dextris suis, hædos autem a sinistris.
33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
34Tunc dicet rex his qui a dextris ejus erunt: Venite benedicti Patris mei, possidete paratum vobis regnum a constitutione mundi:
34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
35esurivi enim, et dedistis mihi manducare: sitivi, et dedistis mihi bibere: hospes eram, et collegistis me:
35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
36nudus, et cooperuistis me: infirmus, et visitastis me: in carcere eram, et venistis ad me.
36нагий, і зʼодягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
37Tunc respondebunt ei justi, dicentes: Domine, quando te vidimus esurientem, et pavimus te: sitientem, et dedimus tibi potum?
37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
38quando autem te vidimus hospitem, et collegimus te: aut nudum, et cooperuimus te?
38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й зʼодягли?
39aut quando te vidimus infirmum, aut in carcere, et venimus ad te?
39Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
40Et respondens rex, dicet illis: Amen dico vobis, quamdiu fecistis uni ex his fratribus meis minimis, mihi fecistis.
40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
41Tunc dicet et his qui a sinistris erunt: Discedite a me maledicti in ignem æternum, qui paratus est diabolo, et angelis ejus:
41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
42esurivi enim, et non dedistis mihi manducare: sitivi, et non desistis mihi potum:
42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
43hospes eram, et non collegistis me: nudus, et non cooperuistis me: infirmus, et in carcere, et non visitastis me.
43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не зʼодягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
44Tunc respondebunt ei et ipsi, dicentes: Domine, quando te vidimus esurientem, aut sitientem, aut hospitem, aut nudum, aut infirmum, aut in carcere, et non ministravimus tibi?
44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
45Tunc respondebit illis, dicens: Amen dico vobis: Quamdiu non fecistis uni de minoribus his, nec mihi fecistis.
45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
46Et ibunt hi in supplicium æternum: justi autem in vitam æternam.
46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.