מתיו 25
Modern Hebrew BibleTranslation
Modern Hebrew Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1אז תדמה מלכות השמים לעשר עלמות אשר לקחו את נרותיהן ותצאנה לקראת החתן׃
1Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
2חמש מהן היו חכמות וחמש כסילות׃
2Пять же були з них розумні, а пять необачні.
3הכסילות לקחו את הנרות ולא לקחו עמהן שמן׃
3Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
4והחכמות לקחו שמן בכליהן ואת נרותיהן׃
4Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
5וכאשר בשש החתן לבוא ותנמנה כלן ותרדמנה׃
5Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
6ויהי בחצות הלילה ותהי צוחה הנה החתן צאינה לקראתו׃
6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
7אז התעוררו כל העלמות ההן ותיטבנה את נרותיהן׃
7Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
8ותאמרנה הכסילות אל החכמות תנה לנו משמנכן כי יכבו נרותינו׃
8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
9ותענינה החכמות לאמר לא כן פן יחסר לנו ולכן כי אם לכנה אל המוכרים וקנינה לכן׃
9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
10ויהי בעת לכתן לקנות ויבוא החתן והנכנות ללכת באו אתו אל החתנה ותסגר הדלת׃
10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
11ואחרי כן באו גם שאר העלמות ותאמרנה אדנינו אדנינו פתח לנו׃
11Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
12ויען ויאמר אמן אמר אני לכן לא ידעתי אתכן׃
12Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
13לכן שקדו כי אינכם יודעים את היום ואת השעה אשר יבא בה בן האדם׃
13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
14כי כמו איש נסע למרחוק אשר קרא אל עבדיו וימסר להם את רכושו׃
14Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
15ויתן לזה חמש ככרים ולזה שתים ולזה אחת לכל איש ואיש כפי ערכו וימהר ויסע משם׃
15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
16וילך האיש הלקח חמש ככרים ויסחר בהן ויעש לו חמש ככרים אחרות׃
16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
17וכן הלקח שתים גם הוא הרויח שתים אחרות׃
17Так само й той, що два, придбав і він других два.
18אך לקח האחת הלך ויחפר באדמה ויטמן את כסף אדניו׃
18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
19ואחרי ימים רבים בא אדוני העבדים ההם ויעש חשבון עמהם׃
19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
20ויגש הלקח חמש הככרים ויבא חמש ככרים אחרות לאמר אדני חמש ככרים מסרת לי הנה חמש ככרים אחרות הרוחתי בהן׃
20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
21ויאמר אליו אדניו כן העבד הטוב והנאמן כי במעט נאמן היית ועל הרבה אפקידך בוא אל שמחת אדניך׃
21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
22ויגש גם לקח הככרים ויאמר אדני ככרים מסרת לי הנה ככרים הרוחתי בהן׃
22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
23ויאמר אליו אדניו היטבת העבד הטוב והנאמן במזער נאמן היית ועל הרבה אפקידך בוא אל שמחת אדניך׃
23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
24ויגש גם הלקח את הככר האחת ויאמר אדני ידעתיך כי איש קשה אתה קצר באשר לא זרעת וכנס מאשר לא פזרת׃
24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
25ואירא ואלך ואטמן את ככרך באדמה ועתה הא לך את אשר לך׃
25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
26ויען אדניו ויאמר אליו העבד הרע והעצל אתה ידעת כי קצר אנכי באשר לא זרעתי וכנס מאשר לא פזרתי׃
26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
27לכן היה עליך לתת את כספי לשלחנים ואני בבואי הייתי לקח את אשר לי בתרבית׃
27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
28על כן שאו ממנו את הככר ותנו אל האיש אשר לו עשר הככרים׃
28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
29כי כל איש אשר יש לו ינתן לו ויעדיף והאיש אשר אין לו גם את אשר לו יקח ממנו׃
29Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
30ואת עבד הבליעל השליכו אל החשך החיצון שם תהיה היללה וחרק השנים׃
30І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
31והיה כי יבוא בן האדם בכבודו וכל המלאכים הקדשים עמו וישב על כסא כבודו׃
31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
32ונאספו לפניו כל הגוים והפריד בינותם כאשר יפריד הרעה את הכבשים מן העתודים׃
32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
33והציב את הכבשים לימינו ואת העתודים לשמאלו׃
33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
34אז יאמר המלך אל הנצבים לימינו באו ברוכי אבי ורשו את המלכות המוכנה לכם למן הוסד העולם׃
34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
35כי רעב הייתי ותאכילני צמא הייתי ותשקוני גר הייתי ותאספוני׃
35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
36ערום ותכסוני חולה ותבקרוני במשמר הייתי ותבאו אלי׃
36нагий, і зʼодягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
37וענו הצדיקים ואמרו אדנינו מתי ראינוך רעב ונכלכלך או צמא ונשקה אותך׃
37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
38ומתי ראינוך גר ונאספך או ערם ונכסך׃
38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й зʼодягли?
39ומתי ראינוך חולה או במשמר ונבא אליך׃
39Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
40והמלך יענה ויאמר אליהם אמן אמר אני לכם מה שעשיתם לאחד מאחי הצעירים האלה לי עשיתם׃
40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
41ואז יאמר גם אל הנצבים לשמאלו לכו מעלי אתם הארורים אל אש עולם המוכנה לשטן ולמלאכיו׃
41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
42כי רעב הייתי ולא האכלתם אותי צמא הייתי ולא השקיתם אותי׃
42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
43גר הייתי ולא אספתם אותי ערום ולא כסיתם אותי חולה ובמשמר ולא בקרתם אותי׃
43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не зʼодягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
44וענו גם הם ואמרו אדנינו מתי ראינוך רעב או צמא או גר או ערום או חולה או במשמר ולא שרתנוך׃
44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
45אז יענה אתם לאמר אמן אמר אני לכם מה שלא עשיתם לאחד מן הצעירים האלה גם לי לא עשיתם׃
45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
46וילכו אלה למעצבת עולם והצדיקים לחיי עולם׃
46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.