Матеј 27
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А кад би ујутру, учинише веће сви главари свештенички и старешине народне за Исуса да Га погубе.
1Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
2И свезавши Га одведоше, и предаше Га Понтију Пилату, судији.
2і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
3Тада видевши Јуда издајник Његов да Га осудише раскаја се, и врати тридесет сребрника главарима свештеничким и старешинама
3Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,
4говорећи: Ја сагреших што издадох крв праву. А они рекоше: Шта ми маримо за то? Ти ћеш видети.
4кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
5И бацивши сребрнике у цркви изиђе, и отиде те се обеси.
5І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
6А главари свештенички узевши сребрнике рекоше: Не ваља их метнути у црквену хазну, јер је узето за крв.
6Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
7Него се договорише те купише за њих лончареву њиву за гробље гостима.
7Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
8Од тога се и прозва она њива крвна њива и до данас.
8Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
9Тада се изврши шта је казао пророк Јеремија говорећи: И узеше тридесет сребрника, цену цењенога кога су ценили синови Израиљеви;
9Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
10и дадоше их за њиву лончареву, као што ми каза Господ.
10і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
11А Исус стаде пред судијом, и запита Га судија говорећи: Ти ли си цар јудејски? А Исус рече му: Ти кажеш.
11Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
12И кад Га тужаху главари свештенички и старешине, ништа не одговори.
12А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
13Тада рече ми Пилат: Чујеш ли шта на тебе сведоче?
13Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
14И не одговори му ни једну реч тако да се судија дивљаше врло.
14І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
15А о сваком празнику пасхе беше обичај у судије да пусти народу по једног сужња кога они хоће.
15На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
16А тада имаху знатног сужња по имену Варава.
16Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
17И кад се сабраше, рече им Пилат: Кога хоћете да вам пустим? Вараву или Исуса прозваног Христа?
17Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
18Јер знаше да су Га из зависти предали.
18Знав бо, що через зависть видали Його.
19А кад сеђаше у суду, поручи му жена његова говорећи: Немој се ти ништа мешати у суд тог праведника, јер сам данас у сну много пострадала њега ради.
19Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
20А главари свештенички и старешине наговорише народ да ишту Вараву, а Исуса да погубе.
20Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
21А судија одговарајући рече им: Кога хоћете од ове двојице да вам пустим? А они рекоше: Вараву.
21Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
22Рече им Пилат: А шта ћу чинити с Исусом прозваним Христом? Рекоше му сви: Да се разапне.
22Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
23Судија пак рече: А какво је зло учинио? А они гласно повикаше говорећи: Да се разапне.
23Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
24А кад виде Пилат да ништа не помаже него још већа буна бива, узе воду те уми руке пред народом говорећи: Ја нисам крив у крви овог праведника: ви ћете видети.
24Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
25И одговарајући сав народ рече: Крв његова на нас и на децу нашу.
25І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
26Тада пусти им Вараву, а Исуса шибавши предаде да се разапне.
26Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
27Тада војници судијини узеше Исуса у судницу и скупише на Њ сву чету војника.
27Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
28И свукавши Га обукоше Му скерлетну кабаницу.
28І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
29И оплетавши венац од трња метнуше Му на главу, и дадоше Му трску у десницу; и клекнувши на колена пред Њим ругаху Му се говорећи: Здраво, царе јудејски!
29і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
30И пљунувши на Њ узеше трску и бише Га по глави.
30І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
31И кад Му се наругаше, свукоше с Њега кабаницу, и обукоше Га у хаљине Његове, и поведоше Га да Га разапну.
31І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
32И излазећи нађоше човека из Кирине по имену Симона и натераше га да Му понесе крст.
32Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
33И дошавши на место које се зове Голгота, то јест костурница,
33І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
34дадоше Му да пије сирће помешано са жучи, и окусивши не хте да пије.
34дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
35А кад Га разапеше, разделише хаљине Његове бацивши коцке;
35Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
36и сеђаху онде те Га чуваху.
36І, посїдавши, стерегли Його там;
37И метнуше Му више главе кривицу Његову написану: Ово је Исус цар јудејски.
37і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
38Тада распеше с Њиме два хајдука, једног с десне а једног с леве стране.
38Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
39А који пролажаху хуљаху на Њ машући главама својим.
39Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
40И говорећи: Ти који цркву разваљујеш и за три дана начињаш помози сам себи; ако си син Божји, сиђи с крста.
40і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
41А тако и главари свештенички с књижевницима и старешинама подсмевајући се говораху:
41Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
42Другима поможе, а себи не може помоћи. Ако је цар Израиљев, нека сиђе сад с крста па ћемо га веровати.
42Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
43Он се уздао у Бога: нека му помогне сад, ако му је по вољи, јер говораше: Ја сам син Божји.
43Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
44Тако исто и хајдуци разапети с Њим ругаху Му се.
44Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
45А од шестог сата би тама по свој земљи до сата деветог.
45Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
46А око деветог сата повика Исус гласно говорећи: Или! Или! Лама савахтани? То јест: Боже мој! Боже мој! Зашто си ме оставио?
46Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
47А неки од оних што стајаху онде чувши то говораху: Овај зове Илију.
47Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
48И одмах отрча један од њих те узе сунђер, и напуни оцта, па натаче на трску, те Га појаше.
48І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
49А остали говораху: Стани да видимо хоће ли доћи Илија да му помогне.
49Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
50А Исус опет повика гласно и испусти душу.
50Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
51И гле, завеса црквена раздре се надвоје од горњег краја до доњег; и земља се потресе, и камење се распаде;
51І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
52и гробови се отворише, и усташе многа тела светих који су помрли;
52і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
53и изашавши из гробова, по васкрсењу Његовом, уђоше у свети град и показаше се многима.
53і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
54А капетан и који с њим чуваху Исуса видевши да се земља тресе и шта би, поплашише се врло говорећи: Заиста овај беше Син Божји.
54Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
55И онде беху и гледаху издалека многе жене које су ишле за Исусом из Галилеје и служиле Му.
55Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
56Међу којима беше Марија Магдалина и Марија мати Јаковљева и Јосијина и мати синова Зеведејевих.
56Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
57А кад би увече, дође човек богат из Ариматеје, по имену Јосиф, који је такође био ученик Исусов.
57Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
58Овај приступивши к Пилату замоли га за тело Исусово. Тада Пилат заповеди да му даду тело.
58Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.
59И узевши Јосиф тело зави Га у платно чисто;
59І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
60и метну Га у нови свој гроб што је био исекао у камену; и наваливши велики камен на врата од гроба отиде.
60положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.
61А онде беше Марија Магдалина и друга Марија, и сеђаху према гробу.
61Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
62Сутрадан пак по петку сабраше се главари свештенички и фарисеји код Пилата,
62Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
63и рекоше: Господару! Ми се опоменусмо да овај лажа каза још за живота: После три дана устаћу.
63кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
64Зато заповеди да се утврди гроб до трећег дана да не дођу како ученици његови ноћу и да га не украду и не кажу народу: Уста из мртвих; и биће последња превара гора од прве.
64Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
65Рече им Пилат: Ево вам страже, па идите те утврдите како знате.
65Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
66А они отишавши са стражом утврдише гроб, и запечатише камен.
66Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.