Евангелие от Матфея 15
Synodal Translation (Синодальный перевод)Translation
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Тогда приходят к Иисусу Иерусалимские книжники и фарисеи и говорят:
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2зачем ученики Твои преступают предание старцев? ибо не умывают рук своих, когда едят хлеб.
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3Он же сказал им в ответ: зачем и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего?
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4Ибо Бог заповедал: почитай отца и мать; и: злословящий отца или мать смертью да умрет.
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5А вы говорите: если кто скажет отцу или матери: дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался,
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6тот может и не почтить отца своего или мать свою; таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим.
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7Лицемеры! хорошо пророчествовал о вас Исаия, говоря:
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8приближаются ко Мне люди сии устами своими и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня;
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим.
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10И, призвав народ, сказал им: слушайте и разумейте!
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11не то, что входит в уста, оскверняет человека, но то, что выходит из уст, оскверняет человека.
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12Тогда ученики Его, приступив, сказали Ему: знаешь ли, что фарисеи, услышав слово сие, соблазнились?
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13Он же сказал в ответ: всякое растение, которое не Отец Мой Небесный насадил, искоренится;
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14оставьте их: они - слепые вожди слепых; а если слепой ведет слепого, то оба упадут в яму.
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15Петр же, отвечая, сказал Ему: изъясни нам притчу сию.
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16Иисус сказал: неужели и вы еще не разумеете?
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17еще ли не понимаете, что все, входящее в уста, проходит в чрево и извергается вон?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18а исходящее из уст - из сердца исходит; сие оскверняет человека,
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19ибо из сердца исходят злые помыслы, убийства, прелюбодеяния, любодеяния, кражи, лжесвидетельства, хуления -
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20это оскверняет человека; а есть неумытыми руками - не оскверняет человека.
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21И, выйдя оттуда, Иисус удалился в страны Тирские и Сидонские.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22И вот, женщина Хананеянка, выйдя из тех мест, кричала Ему: помилуй меня, Господи, Сын Давидов, дочь моя жестоко беснуется.
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23Но Он не отвечал ей ни слова. И ученики Его, приступив, просили Его: отпусти ее, потому что кричит за нами.
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24Он же сказал в ответ: Я послан только к погибшим овцам дома Израилева.
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25А она, подойдя, кланялась Ему и говорила: Господи! помоги мне.
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26Он же сказал в ответ: нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам.
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27Она сказала: так, Господи! но и псы едят крохи, которые падают со стола господ их.
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28Тогда Иисус сказал ей в ответ: о, женщина! велика вера твоя; да будет тебе по желанию твоему. И исцелилась дочь ее в тот час.
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29Перейдя оттуда, пришел Иисус к морю Галилейскому и, взойдя на гору, сел там.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30И приступило к Нему множество народа, имея с собою хромых, слепых, немых, увечных и иных многих, и повергли их к ногам Иисусовым; и Он исцелил их;
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31так что народ дивился, видя немых говорящими, увечных здоровыми, хромых ходящими и слепых видящими; и прославлял Бога Израилева.
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть; отпустить же их не евшими не хочу, чтобы не ослабели в дороге.
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33И говорят Ему ученики Его: откуда нам взять в пустыне столько хлебов, чтобы накормить столько народа?
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34Говорит им Иисус: сколько у вас хлебов? Они же сказали: семь, и немного рыбок.
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35Тогда велел народу возлечь на землю.
35І звелїв народові посїдати на землї.
36И, взяв семь хлебов и рыбы, воздал благодарение, преломил и дал ученикам Своим, а ученики народу.
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин полных,
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38а евших было четыре тысячи человек, кроме женщин и детей.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39И, отпустив народ, Он вошел в лодку и прибыл в пределы Магдалинские.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.