Matthew 15
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then came to him from Jerusalem scribes and Pharisees, saying:
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2Why do thy disciples transgress the tradition of the ancients? For they wash not their hands when they eat bread.
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3But he answering, said to them: Why do you also transgress the commandment of God for your tradition? For God said:
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4Honour thy father and mother: And: He that shall curse father or mother, let him die the death.
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5But you say: Whosoever shall say to father or mother, The gift whatsoever proceedeth from me, shall profit thee.
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6And he shall not honour his father or his mother: and you have made void the commandment of God for your tradition.
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7Hypocrites, well hath Isaias prophesied of you, saying:
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8This people honoureth me with their lips: but their heart is far from me.
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9And in vain do they worship me, teaching doctrines and commandments of men.
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10And having called together the multitudes unto him, he said to them: Hear ye and understand.
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11Not that which goeth into the mouth defileth a man: but what cometh out of the mouth, this defileth a man.
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12Then came his disciples, and said to him: Dost thou know that the Pharisees, when they heard this word, were scandalized?
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13But he answering them, said: Every plant which my heavenly Father hath not planted, shall be rooted up.
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14Let them alone: they are blind, and leaders of the blind. And if the blind lead the blind, both will fall into the pit.
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15And Peter answering, said to him: Expound to us this parable.
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16But he said: Are you also yet without understanding?
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17Do you not understand, that whatsoever entereth into the mouth, goeth into the belly, and is cast out into the privy?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18But the things which proceed out of the mouth, come forth from the heart, and those things defile a man.
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19For from the heart come forth evil thoughts, murders, adulteries, fornications, thefts, false testimonies, blasphemies.
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20These are the things that defile a man. But to eat with unwashed hands doth not defile a man.
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21And Jesus went from thence, and retired into the coasts of Tyre and Sidon.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22And behold a woman of Canaan who came out of those coasts, crying out, said to him: Have mercy on me, O Lord, thou son of David: my daughter is grieviously troubled by the devil.
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23Who answered her not a word. And his disciples came and besought him, saying: Send her away, for she crieth after us:
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24And he answering, said: I was not sent but to the sheep that are lost of the house of Israel.
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25But she came and adored him, saying: Lord, help me.
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26Who answering, said: It is not good to take the bread of the children, and to cast it to the dogs.
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27But she said: Yea, Lord; for the whelps also eat of the crumbs that fall from the table of their masters.
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28Then Jesus answering, said to her: O woman, great is thy faith: be it done to thee as thou wilt: and her daughter was cured from that hour.
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29And when Jesus had passed away from thence, he came nigh the sea of Galilee. And going up into a mountain, he sat there.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30And there came to him great multitudes, having with them the dumb, the blind, the lame, the maimed, and many others: and they cast them down at his feet, and he healed them:
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31So that the multitudes marvelled seeing the dumb speak, the lame walk, and the blind see: and they glorified the God of Israel.
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32And Jesus called together his disciples, and said: I have compassion on the multitudes, because they continue with me now three days, and have not what to eat, and I will not send them away fasting, lest they faint in the way.
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33And the disciples say unto him: Whence then should we have so many loaves in the desert, as to fill so great a multitude?
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34And Jesus said to them: How many loaves have you? But they said: Seven, and a few little fishes.
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35And he commanded the multitude to sit down upon the ground.
35І звелїв народові посїдати на землї.
36And taking the seven loaves and the fishes, and giving thanks, he brake, and gave to his disciples, and the disciples to the people.
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37And they did all eat, and had their fill. And they took up seven baskets full, of what remained of the fragments.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38And they that did eat, were four thousand men, beside children and women.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39And having dismissed the multitude, he went up into a boat, and came into the coasts of Magedan.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.