Matthew 13
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1The same day Jesus going out of the house, sat by the sea side.
1Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
2And great multitudes were gathered unto him, so that he went up into a boat and sat: and all the multitude stood on the shore.
2І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
3And he spoke to them many things in parables, saying: Behold the sower went forth to sow.
3І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
4And whilst he soweth some fell by the way side, and the birds of the air came and ate them up.
4і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
5And other some fell upon stony ground, where they had not much earth: and they sprung up immediately, because they had no deepness of earth.
5Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
6And when the sun was up they were scorched: and because they had not root, they withered away.
6як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
7And others fell among thorns: and the thorns grew up and choked them.
7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
8And others fell upon good ground: and they brought forth fruit, some an hundredfold, some sixtyfold, and some thirtyfold.
8Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
9He that hath ears to hear, let him hear.
9Хто має уші слухати, нехай слухає.
10And his disciples came and said to him: Why speakest thou to them in parables?
10І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
11Who answered and said to them: Because to you it is given to know the mysteries of the kingdom of heaven: but to them it is not given.
11Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
12For he that hath, to him shall be given, and he shall abound: but he that hath not, from him shall be taken away that also which he hath.
12Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
13Therefore do I speak to them in parables: because seeing they see not, and hearing they hear not, neither do they understand.
13Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
14And the prophecy of Isaias is fulfilled in them, who saith: By hearing you shall hear, and shall not understand: and seeing you shall see, and shall not perceive.
14І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
15For the heart of this people is grown gross, and with their ears they have been dull of hearing, and their eyes they have shut: lest at any time they should see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their heart, and be converted, and I should heal them.
15Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
16But blessed are your eyes, because they see, and your ears, because they hear.
16Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
17For, amen, I say to you, many prophets and just men have desired to see the things that you see, and have not seen them, and to hear the things that you hear and have not heard them.
17Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
18Hear you therefore the parable of the sower.
18Оце ж послухайте приповістї про сїяча.
19When any one heareth the word of the kingdom, and understandeth it not, there cometh the wicked one, and catcheth away that which was sown in his heart: this is he that received the seed by the way side.
19Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.
20And he that received the seed upon stony ground, is he that heareth the word, and immediately receiveth it with joy.
20А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
21Yet hath he not root in himself, but is only for a time: and when there ariseth tribulation and persecution because of the word, he is presently scandalized.
21тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
22And he that received the seed among thorns, is he that heareth the word, and the care of this world and the deceitfulness of riches choketh up the word, and he becometh fruitless.
22А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся безʼовочним.
23But he that received the seed upon good ground, is he that heareth the word, and understandeth, and beareth fruit, and yieldeth the one an hundredfold, and another sixty, and another thirty.
23Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
24Another parable he proposed to them, saying: The kingdom of heaven is likened to a man that sowed good seeds in his field.
24Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
25But while men were asleep, his enemy came and oversowed cockle among the wheat and went his way.
25як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
26And when the blade was sprung up, and had brought forth fruit, then appeared also the cockle.
26Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
27And the servants of the goodman of the house coming said to him: Sir, didst thou not sow good seed in thy field? whence then hath it cockle?
27І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
28And he said to them: An enemy hath done this. And the servants said to him: Wilt thou that we go and gather it up?
28Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
29And he said: No, lest perhaps gathering up the cockle, you root up the wheat also together with it.
29Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
30Suffer both to grow until the harvest, and in the time of the harvest I will say to the reapers: Gather up first the cockle, and bind it into bundles to burn, but the wheat gather ye into my barn.
30Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
31Another parable he proposed unto them, saying: The kingdom of heaven is like to a grain of mustard seed, which a man took and sowed in his field.
31Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
32Which is the least indeed of all seeds; but when it is grown up, it is greater than all herbs, and becometh a tree, so that the birds of the air come, and dwell in the branches thereof.
32Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
33Another parable he spoke to them: The kingdom of heaven is like to leaven, which a woman took and hid in three measures of meal, until the whole was leavened.
33Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
34All these things Jesus spoke in parables to the multitudes: and without parables he did not speak to them.
34Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
35That it might be fulfilled which was spoken by the prophet, saying: I will open my mouth in parables, I will utter things hidden from the foundation of the world.
35щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
36Then having sent away the multitudes, he came into the house, and his disciples came to him, saying: Expound to us the parable of the cockle of the field.
36Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
37Who made answer and said to them: He that soweth the good seed, is the Son of man.
37Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
38And the field, is the world. And the good seed are the children of the kingdom. And the cockle, are the children of the wicked one.
38а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
39And the enemy that sowed them, is the devil. But the harvest is the end of the world. And the reapers are the angels.
39ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.
40Even as cockle therefore is gathered up, and burnt with fire: so shall it be at the end of the world.
40Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
41The Son of man shall send his angels, and they shall gather out of his kingdom all scandals, and them that work iniquity.
41Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
42And shall cast them into the furnace of fire: there shall be weeping and gnashing of teeth.
42та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
43Then shall the just shine as the sun, in the kingdom of their Father. He that hath ears to hear, let him hear.
43Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
44The kingdom of heaven is like unto a treasure hidden in a field. Which a man having found, hid it, and for joy thereof goeth, and selleth all that he hath, and buyeth that field.
44Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
45Again the kingdom of heaven is like to a merchant seeking good pearls.
45Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
46Who when he had found one pearl of great price, went his way, and sold all that he had, and bought it.
46і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
47Again the kingdom of heaven is like to a net cast into the sea, and gathering together of all kind of fishes.
47Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
48Which, when it was filled, they drew out, and sitting by the shore, they chose out the good into vessels, but the bad they cast forth.
48як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
49So shall it be at the end of the world. The angels shall go out, and shall separate the wicked from among the just.
49Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
50And shall cast them into the furnace of fire: there shall be weeping and gnashing of teeth.
50та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
51Have ye understood all these things? They say to him: Yes.
51І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
52He said unto them: Therefore every scribe instructed in the kingdom of heaven, is like to a man that is a householder, who bringeth forth out of his treasure new things and old.
52Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
53And it came to pass: when Jesus had finished these parables, he passed from thence.
53І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
54And coming into his own country, he taught them in their synagogues, so that they wondered and said: How came this man by this wisdom and miracles?
54І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
55Is not this the carpenter’s son? Is not his mother called Mary, and his brethren James, and Joseph, and Simon, and Jude:
55Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
56And his sisters, are they not all with us? Whence therefore hath he all these things?
56хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
57And they were scandalized in his regard. But Jesus said to them: A prophet is not without honour, save in his own country, and in his own house.
57І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
58And he wrought not many miracles there, because of their unbelief.
58І не зробив там многих чудес через недовірство їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.