Матей 13
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ын ачеяшь зи, Исус а ешит дин касэ ши шедя лынгэ маре.
1Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
2О мулциме де нороаде с-ау стрынс ла Ел, аша кэ а требуит сэ Се суе сэ шадэ ынтр-о корабие, яр тот нородул стэтя пе цэрм.
2І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
3Ел ле-а ворбит деспре мулте лукрурь ын пилде ши ле-а зис: „Ятэ, семэнэторул а ешит сэ семене.
3І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
4Пе кынд семэна ел, о парте дин сэмынцэ а кэзут лынгэ друм ши ау венит пэсэриле ши ау мынкат-о.
4і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
5О алтэ парте а кэзут пе локурь стынкоасе, унде н-авя пэмынт мулт: а рэсэрит ындатэ, пентру кэ н-а гэсит ун пэмынт адынк.
5Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
6Дар, кынд а рэсэрит соареле, с-а пэлит ши, пентру кэ н-авя рэдэчинь, с-а ускат.
6як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
7О алтэпарте а кэзут ынтре спинь: спиний ау крескут ши ау ынекат-о.
7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
8О алтэ парте а кэзут ын пэмынт бун ши а дат род: ун грэунте а дат о сутэ, алтул, шайзечь ши алтул, трейзечь.
8Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
9Чинеаре урекь де аузит сэ аудэ.”
9Хто має уші слухати, нехай слухає.
10Ученичий с-ау апропият де Ел ши Й-ау зис: „Де че ле ворбешть ын пилде?”
10І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
11Исус ле-а рэспунс: „Пентру кэ воуэв-а фост дат сэ куноаштець тайнеле Ымпэрэцией черурилор, яр лор ну ле-а фост дат.
11Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
12Кэччелуй че аре, и се ва да ши ва авя де присос; яр де ла чел че н-аре, се ва луа кяр ши че аре.
12Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
13Де ачея ле ворбеск ын пилде, пентру кэ ей, мэкар кэ вэд, ну вэд ши мэкар кэ ауд, ну ауд, нич ну ынцелег.
13Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
14Ши ку привире ла ей се ымплинеште пророчия луй Исая, каре зиче: ‘Вецьаузи ку урекиле воастре ши ну вець ынцелеӂе; вець приви ку окий воштри ши ну вець ведя.’
14І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
15Кэч инима ачестуй попор с-а ымпетрит; ау ажунстарь де урекь, шь-ау ынкис окий, ка ну кумва сэ вадэ ку окий, сэ аудэ ку урекиле, сэ ынцелягэ ку инима, сэ се ынтоаркэ ла Думнезеу ши сэ-й виндек.
15Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
16Дар феричеде окий воштри кэ вэд ши де урекиле воастре кэ ауд!
16Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
17Адевэрат вэ спун кэ мулцьпророчь ши оамень неприхэниць ау дорит сэ вадэ лукруриле пе каре ле ведець вой, ши ну ле-ау вэзут; ши сэ аудэ лукруриле пе каре ле аузиць вой, ши ну ле-ау аузит.
17Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
18Аскултацьдар че ынсямнэ пилда семэнэторулуй.
18Оце ж послухайте приповістї про сїяча.
19Кынд ун ом ауде Кувынтул привитор ла Ымпэрэциеши ну-л ынцелеӂе, вине чел рэу ши рэпеште че а фост семэнат ын инима луй. Ачаста есте сэмынца кэзутэ лынгэ друм.
19Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.
20Сэмынца кэзутэ ын локурь стынкоасе есте чел че ауде Кувынтул ши-л примеште ындатэ кубукурие,
20А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
21дар н-аре рэдэчинэ ын ел, чи цине пынэ ла о време; ши, кум вине ун неказ сау о пригонире дин причина Кувынтулуй, селяпэдэ ындатэ де ел.
21тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
22Сэмынцакэзутэ ынтреспинь есте чел че ауде Кувынтул, дар ынгрижорэриле вякулуй ачестуя ши ыншелэчуня богэциилор ынякэ ачест Кувынт ши ажунӂе неродитор.
22А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся безʼовочним.
23Яр сэмынца кэзутэ ын пэмынт бун есте чел че ауде Кувынтул ши-л ынцелеӂе; ел адуче род: ун грэунте дэ о сутэ, алтул, шайзечь, алтул, трейзечь.”
23Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
24Исус ле-а пус ынаинте о алтэ пилдэ ши ле-а зис: „Ымпэрэция черурилор се асямэнэ ку ун ом каре а семэнат о сэмынцэ бунэ ын царина луй.
24Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
25Дар, пе кынд дормяу оамений, а венит врэжмашул луй, а семэнат негинэ ынтре грыу ши а плекат.
25як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
26Кынд ау рэсэрит фиреле де грыу ши ау фэкут род, а ешит ла ивялэ ши негина.
26Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
27Робий стэпынулуй касей ау венит ши й-ау зис: ‘Доамне, н-ай семэнат сэмынцэ бунэ ын царина та? Де унде аре дар негинэ?’
27І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
28Ел ле-а рэспунс: ‘Ун врэжмаш а фэкут лукрул ачеста.’ Ши робий й-ау зис: ‘Врей дар сэ мерӂем с-о смулӂем?’
28Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
29‘Ну’, ле-а зис ел, ‘ка ну кумва, смулгынд негина, сэ смулӂець ши грыулымпреунэ ку еа.
29Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
30Лэсаци-ле сэ кряскэ амындоуэ ымпреунэ пынэ ла сечериш; ши, ла время сечеришулуй, вой спуне сечерэторилор: «Смулӂець ынтый негина ши легаць-о ын снопь, ка с-о ардем, яр грыул стрынӂеци-л ын грынарул меу.»’”
30Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
31Исус ле-а пус ынаинте о алтэ пилдэ ши ле-а зис: „Ымпэрэциячерурилор се асямэнэ ку ун грэунте де муштар, пе каре л-а луат ун ом ши л-а семэнат ын царина са.
31Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
32Грэунтеле ачеста, ын адевэр, есте чя май микэ динтре тоате семинцеле, дар, дупэ че а крескут, есте май маре декыт зарзаватуриле ши се фаче ун копак, аша кэ пэсэриле черулуй вин ши ышь фак куйбурь ын рамуриле луй.”
32Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
33Ле-а спус о алтэ пилдэ, ши ануме: „Ымпэрэция черурилор се асямэнэ ку ун алуат пе каре л-а луат о фемее ши л-а пус ын трей мэсурь де фэинэ де грыу, пынэ с-а доспит тоатэ плэмэдяла.”
33Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
34Исус а спус нороаделор тоате ачесте лукрурь ын пилде ши ну ле ворбя делок фэрэ пилдэ,
34Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
35ка сэ се ымплиняскэ че фусесе вестит прин пророкул, каре зиче: „Вой ворби ын пилде, вой спуне лукрурь аскунсе де ла фачеря лумий.”
35щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
36Атунч, Исус а дат друмул нороаделор ши а интрат ын касэ. Ученичий Луй с-ау апропият де Ел ши Й-ау зис: „Тылкуеште-не пилда ку негина дин царинэ.”
36Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
37Ел ле-а рэспунс: „Чел че сямэнэ сэмынца бунэ есте Фиул омулуй.
37Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
38Царинаесте лумя; сэмынца бунэ сунт фиий Ымпэрэцией; негина сунт фиийчелуй рэу.
38а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
39Врэжмашул каре а семэнат-о есте дяволул; сечеришулесте сфыршитул вякулуй; сечерэторий сунт ынӂерий.
39ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.
40Деч, кум се смулӂе негина ши се арде ын фок, аша ва фи ши ла сфыршитул вякулуй.
40Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
41Фиул омулуй ва тримите пе ынӂерий Сэй шией вор смулӂе дин Ымпэрэция Луй тоате лукруриле каре сунт причинэ де пэкэтуире ши пе чей че сэвыршеск фэрэделеӂя
41Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
42ши-йвор арунка ын купторул апринс; аколовор фи плынсул ши скрышниря динцилор.
42та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
43Атунч, чей неприхэниць вор стрэлучи ка соареле ын Ымпэрэция Татэлуй лор. Чинеаре урекь де аузит сэ аудэ.
43Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
44Ымпэрэция черурилор се май асямэнэ ку о комоарэ аскунсэ ынтр-о царинэ. Омул каре о гэсеште о аскунде ши, де букурия ей, се дуче ши винде тот че аре ши кумпэрэцарина ачея.
44Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
45Ымпэрэция черурилор се май асямэнэ ку ун негустор каре каутэ мэргэритаре фрумоасе.
45Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
46Ши, кынд гэсеште унмэргэритар де маре прец, се дуче де винде тот че аре ши-л кумпэрэ.
46і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
47Ымпэрэция черурилор се май асямэнэ ку ун нэвод арункат ын маре, каре принде тот фелул де пешть.
47Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
48Дупэ че с-а умплут, пескарий ыл скот ла мал, шед жос, алег ын васе че есте бун ши арункэ афарэ че есте рэу.
48як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
49Тот аша ва фи ши ла сфыршитул вякулуй. Ынӂерий вор еши, вор деспэрципе чей рэй дин мижлокул челор бунь
49Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
50ши-йвор арунка ын купторул апринс; аколо вор фи плынсул ши скрышниря динцилор.”
50та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
51„Аць ынцелес вой тоате ачесте лукрурь?” , й-а ынтребат Исус. „Да, Доамне”, Й-ау рэспунс ей.
51І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
52Ши Ел ле-а зис: „Де ачея, орьче кэртурар, каре а ынвэцат че требуе деспре Ымпэрэция черурилор, се асямэнэ ку ун господар каре скоате дин вистиерия луй лукрурь нойши лукрурь векь.”
52Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
53Дупэ че а испрэвит Исус пилделе ачестя, а плекат де аколо.
53І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
54А венит ын патрия Са ши а ынчепут сэ ынвеце пе оамень ын синагогэ; аша кэ чей че-Л аузяу се мирау ши зичяу: „Де унде аре Ел ынцелепчуня ши минуниле ачестя?
54І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
55Оаре ну есте Ел фиул тымпларулуй? Ну есте Мария мама Луй? Ши Иаков, Иосиф, Симон ши Иуда ну сунт ей фраций Луй?
55Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
56Ши сурориле Луй ну сунт тоате принтре ной? Атунч де унде аре Ел тоате лукруриле ачестя?”
56хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
57Ши гэсяу астфел ын Ел о причинэ де потикнире. Дар Исус ле-а зис: „Никэерь нуесте прецуит ун пророк май пуцин декыт ын патрия ши ын каса Луй.”
57І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
58Ши н-а фэкут мулте минунь ын локул ачела дин причина некрединцей лор.
58І не зробив там многих чудес через недовірство їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.