Матей 22
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Исус а луат кувынтул ши ле-а ворбит ярэшь ын пилде. Ши а зис:
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2„Ымпэрэция черурилор се асямэнэ ку ун ымпэрат каре а фэкут нунтэ фиулуй сэу.
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3А тримис пе робий сэй сэ кеме пе чей пофтиць ла нунтэ, дар ей н-ау врут сэ винэ.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4А тримис ярэшь алць робь ши ле-а зис: ‘Спунець челор пофтиць: «Ятэ кэ ам гэтит оспэцул меу; жунчийши вителе меле челе ынгрэшате ау фост тэяте; тоате сунт гата, вениць ла нунтэ.»’
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5Дар ей, фэрэ сэ ле песе де пофтиря луй, ау плекат: унул ла холда луй ши алтул ла негустория луй.
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6Чейлалць ау пус мына пе робь, шь-ау бэтут жок де ей ши й-ау оморыт.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7Кынд а аузит ымпэратул, с-а мыният, а тримис оштилесале, а нимичит пе учигаший ачея ши ле-а арс четатя.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8Атунч а зис робилор сэй: ‘Нунта есте гата, дар чей пофтиць н-ау фост вредничьде еа.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9Дучеци-вэ дар ла рэспынтииле друмурилор ши кемаць ла нунтэ пе тоць ачея пе каре-й вець гэси.’
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10Робий ау ешит ла рэспынтий, аустрынс пе тоць пе каре й-ау гэсит, ши бунь, ши рэй, ши одая оспэцулуй де нунтэ с-а умплут де оаспець.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11Ымпэратул а интрат сэ-шь вадэ оаспеций ши а зэрит аколо пе ун ом карену ера ымбрэкат ын хайна де нунтэ.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12‘Приетене’, й-а зис ел, ‘кум ай интрат аич фэрэ сэ ай хайнэ де нунтэ?’ Омул ачела а амуцит.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13Атунч, ымпэратул а зис служиторилор сэй: ‘Легаци-й мыниле ши пичоареле ши луаци-л ши арункаци-л ынынтунерикул де афарэ; аколо вор фи плынсул ши скрышниря динцилор.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14Кэчмулць сунт кемаць, дар пуцинь сунт алешь.’”
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15Атунч, фарисеий с-ау дус ши с-ау сфэтуит кум сэ приндэ пе Исус ку ворба.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16Ау тримис ла Ел пе ученичий лор ымпреунэ ку иродиений, каре Й-ау зис: „Ынвэцэторуле, штим кэ ешть адевэрат ши кэ ынвець пе оамень каля луй Думнезеу ын адевэр, фэрэ сэ-Ць песе де нимень, пентру кэ ну кауць ла фаца оаменилор.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17Спуне-не дар, че крезь? Се каде сэ плэтим бир Чезарулуй сау ну?”
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18Исус, каре ле куноштя виклешугул, а рэспунс: „Пентру че Мэ испитиць, фэцарничилор?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19Арэтаци-Мь банул бирулуй.” Ши ей Й-ау адус ун бан.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20Ел й-а ынтребат: „Кипул ачеста ши словеле скрисе пе ел але куй сунт?”
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21„Але Чезарулуй”, Й-ау рэспунс ей. Атунч, Ел ле-а зис: „Дацьдар Чезарулуй че есте ал Чезарулуй, ши луй Думнезеу че есте ал луй Думнезеу!”
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22Мираць де кувинтеле ачестя, ей Л-ау лэсат ши ау плекат.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23Ын ачеяшь зи, ау венит ла Исус садукеий, каре зик кэ ну есте ынвиере. Ей Й-ау пус урмэтоаря ынтребаре:
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24„Ынвэцэторуле, Мойсе а зис: ‘Дакэ моаре чинева фэрэ сэ айбэ копий, фрателе луй сэ я пе неваста фрателуй сэу ши сэ-й ридиче урмаш.’
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25Ерау дар ла ной шапте фраць. Чел динтый с-а ынсурат ши а мурит ши, фииндкэ н-авя копий, а лэсат фрателуй сэу пе неваста луй.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26Тот аша ши ал дойля, ши ал трейля, пынэ ла ал шаптеля.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27Ла урмэ, дупэ ей тоць, а мурит ши фемея.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28Ла ынвиере, неваста кэруя дин чей шапте ва фи еа? Фииндкэ тоць ау авут-о де невастэ.”
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29Дрепт рэспунс, Исус ле-а зис: „Вэ рэтэчиць! Пентру кэ ну куноаштецьнич Скриптуриле, нич путеря луй Думнезеу.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30Кэч, ла ынвиере, нич ну се вор ынсура, нич ну се вор мэрита, чи вор фика ынӂерий луй Думнезеу ын чер.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31Кыт привеште ынвиеря морцилор, оаре н-аць читит че ви с-а спус де Думнезеу, кынд зиче:
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32‘Еусунт Думнезеул луй Авраам, Думнезеул луй Исаак ши Думнезеул луй Иаков’? Думнезеу ну есте ун Думнезеу ал челор морць, чи ал челор вий.”
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33Нороаделе, каре аскултау, ау рэмас уймите де ынвэцэтура луй Исус.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34Кынд ау аузит фарисеий кэ Исус а аступат гура садукеилор, с-ау стрынс ла ун лок.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35Ши унул дин ей, ун ынвэцэтор ал Леӂий, ка сэ-Л испитяскэ, Й-а пус ынтребаря урмэтоаре:
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36„Ынвэцэторуле, каре есте чя май маре порункэ дин Леӂе?”
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37Исус й-а рэспунс: „‘Сэюбешть пе Домнул Думнезеул тэу ку тоатэ инима та, ку тот суфлетул тэу ши ку тот куӂетул тэу.’
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38Ачаста есте чя динтый ши чя май маре порункэ.
38Се перва й велика заповідь.
39Яр а доуа, асеменя ей, есте: ‘Сэюбешть пе апроапеле тэу ка пе тине ынсуць.’
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40Ын ачестедоуэ порунчь се купринд тоатэ Леӂя ши Пророчий.”
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41Пе кынд ерау стрыншь ла ун лок фарисеий, Исус й-а ынтребат:
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42„Че кредець вой деспре Христос? Ал куй фиу есте?” „Ал луй Давид”, Й-ау рэспунс ей.
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43Ши Исус ле-а зис: „Кум атунч, Давид, фиинд инсуфлат де Духул, Ыл нумеште Домн, кынд зиче:
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44‘Домнула зис Домнулуй Меу: «Шезь ла дряпта Мя пынэ вой пуне пе врэжмаший Тэй суб пичоареле Тале»’?
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45Деч, дакэ Давид Ыл нумеште Домн, кум есте Ел фиул луй?”
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46Нимень ну Й-а путут рэспунде ун кувынт. Ши, дин зиуа ачея, н-а ындрэзнит нимень сэ-Й май пунэ ынтребэрь.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.