San Mateo 22
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Y RESPONDIENDO Jesús, les volvió á hablar en parábolas, diciendo:
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2El reino de los cielos es semejante á un hombre rey, que hizo bodas á su hijo;
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3Y envió sus siervos para que llamasen los llamados á las bodas; mas no quisieron venir.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4Volvió á enviar otros siervos, diciendo: Decid á los llamados: He aquí, mi comida he aparejado; mis toros y animales engordados son muertos, y todo está prevenido: venid á las bodas.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5Mas ellos no se cuidaron, y se fueron, uno á su labranza, y otro á sus negocios;
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6Y otros, tomando á sus siervos, los afrentaron y los mataron.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7Y el rey, oyendo esto , se enojó; y enviando sus ejércitos, destruyó á aquellos homicidas, y puso fuego á su ciudad.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8Entonces dice á sus siervos: Las bodas á la verdad están aparejadas; mas los que eran llamados no eran dignos.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9Id pues á las salidas de los caminos, y llamad á las bodas á cuantos hallareis.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10Y saliendo los siervos por los caminos, juntaron á todos los que hallaron, juntamente malos y buenos: y las bodas fueron llenas de convidados.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11Y entró el rey para ver los convidados, y vió allí un hombre no vestido de boda.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12Y le dijo: Amigo, ¿cómo entraste aquí no teniendo vestido de boda? Mas él cerró la boca.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13Entonces el rey dijo á los que servían: Atado de pies y de manos tomadle, y echadle en las tinieblas de afuera: allí será el lloro y el crujir de dientes.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14Porque muchos son llamados, y pocos escogidos.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15Entonces, idos los Fariseos, consultaron cómo le tomarían en alguna palabra.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16Y envían á él los discípulos de ellos, con los Herodianos, diciendo: Maestro, sabemos que eres amador de la verdad, y que enseñas con verdad el camino de Dios, y que no te curas de nadie, porque no tienes acepción de persona de hombres.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17Dinos pues, ¿qué te parece? ¿es lícito dar tributo á César, ó no?
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18Mas Jesús, entendida la malicia de ellos, les dice: ¿Por qué me tentáis, hipócritas?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19Mostradme la moneda del tributo. Y ellos le presentaron un denario.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20Entonces les dice: ¿Cúya es esta figura, y lo que está encima escrito?
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21Dícenle: De César. Y díceles: Pagad pues á César lo que es de César, y á Dios lo que es de Dios.
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22Y oyendo esto, se maravillaron; y dejándole se fueron.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23Aquel día llegaron á él los Saduceos, que dicen no haber resurrección, y le preguntaron,
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24Diciendo: Maestro, Moisés dijo: Si alguno muriere sin hijos, su hermano se casará con su mujer, y despertará simiente á su hermano.
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25Fueron pues, entre nosotros siete hermanos: y el primero tomó mujer, y murió; y no teniendo generación, dejó su mujer á su hermano.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26De la misma manera también el segundo, y el tercero, hasta los siete.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27Y después de todos murió también la mujer.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28En la resurrección pues, ¿de cuál de los siete será ella mujer? porque todos la tuvieron.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29Entonces respondiendo Jesús, les dijo: Erráis ignorando las Escrituras, y el poder de Dios.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30Porque en la resurrección, ni los hombres tomarán mujeres, ni las mujeres maridos; mas son como los ángeles de Dios en el cielo.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31Y de la resurrección de los muertos, ¿no habéis leído lo que os es dicho por Dios, que dice:
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32Yo soy el Dios de Abraham, y el Dios de Isaac, y el Dios de Jacob? Dios no es Dios de muertos, sino de vivos.
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33Y oyendo esto las gentes, estaban atónitas de su doctrina.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34Entonces los Fariseos, oyendo que había cerrado la boca á los Saduceos, se juntaron á una.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35Y preguntó uno de ellos, intérprete de la ley, tentándole y diciendo:
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36Maestro, ¿cuál es el mandamiento grande en la ley?
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37Y Jesús le dijo: Amarás al Señor tu Dios de todo tu corazón, y de toda tu alma, y de toda tu mente.
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38Este es el primero y el grande mandamiento.
38Се перва й велика заповідь.
39Y el segundo es semejante á éste: Amarás á tu prójimo como á ti mismo.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40De estos dos mandamientos depende toda la ley y los profetas.
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41Y estando juntos los Fariseos, Jesús les preguntó,
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42Diciendo: ¿Qué os parece del Cristo? ¿de quién es Hijo? Dícenle: De David.
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43El les dice: ¿Pues cómo David en Espíritu le llama Señor, diciendo:
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44Dijo el Señor á mi Señor: Siéntate á mi diestra, entre tanto que pongo tus enemigos por estrado de tus pies?
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45Pues si David le llama Señor, ¿cómo es su Hijo?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46Y nadie le podía responder palabra; ni osó alguno desde aquel día preguntarle más.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.