Mateus 22
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Jesus respondeu e lhes falou novamente por parábolas, dizendo:
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2“O Reino dos Céus é semelhante a um rei que preparou um banquete de casamento para seu filho,
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3e enviou seus servos para chamar os convidados para o banquete de casamento, mas eles não quiseram vir.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4Novamente enviou outros servos, dizendo: ‘Digam aos convidados: “Vejam, preparei o meu banquete. Meus bois e novilhos gordos foram abatidos, e tudo está pronto. Venham para o banquete de casamento!”’
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5Mas eles não deram atenção e foram embora, um para a sua fazenda, outro para os seus negócios;
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6e os restantes agarraram os servos dele, os maltrataram e os mataram.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7Quando o rei ouviu isso, ficou irado e, enviando os seus exércitos, destruiu aqueles assassinos e incendiou a cidade deles.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8“Então disse aos seus servos: ‘O banquete de casamento está pronto, mas os convidados não eram dignos.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9Vão, portanto, aos cruzamentos das estradas e convidem para o banquete de casamento todos os que vocês encontrarem.’
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10Aqueles servos saíram pelas estradas e reuniram todos os que encontraram, tanto maus quanto bons. E o salão de casamento ficou cheio de convidados.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11“Mas, quando o rei entrou para ver os convidados, viu ali um homem que não vestia trajes de casamento,
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12e lhe perguntou: ‘Amigo, como você entrou aqui sem trajes de casamento?’ E ele emudeceu.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13Então o rei disse aos servos: ‘Amarrem-lhe os pés e as mãos, levem-no e lancem-no nas trevas exteriores. Ali haverá choro e ranger de dentes.’
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14Pois muitos são chamados, mas poucos escolhidos.”
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15Então os fariseus saíram e planejaram como poderiam apanhá-lo em suas palavras.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16Enviaram-lhe seus discípulos, junto com os herodianos, dizendo: “Mestre, sabemos que você é verdadeiro e ensina o caminho de Deus com verdade, sem se importar com quem quer que seja; pois você não faz acepção de pessoas.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17Diga-nos, portanto, o que você acha? É lícito pagar impostos a César, ou não?”
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18Mas Jesus, percebendo a maldade deles, disse: “Por que vocês me põem à prova, hipócritas?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19Mostrem-me a moeda do imposto.” E eles lhe trouxeram um denário.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20Ele lhes perguntou: “De quem é esta imagem e inscrição?”
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21Eles lhe responderam: “De César.” Então ele lhes disse: “Deem, portanto, a César o que é de César, e a Deus o que é de Deus.”
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22Ao ouvirem isso, ficaram maravilhados e, deixando-o, foram embora.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23Naquele dia, os saduceus (que dizem não haver ressurreição) aproximaram-se dele. Eles lhe perguntaram,
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24dizendo: “Mestre, Moisés disse: ‘Se um homem morrer, não tendo filhos, seu irmão se casará com a mulher dele e suscitará descendência para seu irmão.’
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25Ora, havia entre nós sete irmãos. O primeiro casou-se e morreu e, não tendo descendência, deixou sua mulher para seu irmão.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26Da mesma forma, o segundo também, e o terceiro, até o sétimo.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27Depois de todos eles, a mulher morreu.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28Na ressurreição, portanto, de qual dos sete ela será esposa? Pois todos a tiveram.”
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29Mas Jesus lhes respondeu: “Vocês estão enganados porque não conhecem as Escrituras nem o poder de Deus.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30Pois na ressurreição eles não se casam nem são dados em casamento, mas são como os anjos de Deus no céu.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31Mas, quanto à ressurreição dos mortos, vocês não leram o que Deus lhes disse:
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32‘Eu sou o Deus de Abraão, o Deus de Isaque e o Deus de Jacó’? Deus não é Deus de mortos, mas de vivos.”
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33Quando as multidões ouviram isso, ficaram maravilhadas com o seu ensino.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34Mas os fariseus, quando ouviram que ele havia silenciado os saduceus, reuniram-se.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35Um deles, perito na lei, fez-lhe uma pergunta, para testá-lo:
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36“Mestre, qual é o maior mandamento da lei?”
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37Jesus lhe disse: “‘Ame ao Senhor, seu Deus, de todo o seu coração, de toda a sua alma e de todo o seu entendimento.’
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38Este é o primeiro e grande mandamento.
38Се перва й велика заповідь.
39E o segundo, semelhante a este, é: ‘Ame ao seu próximo como a si mesmo.’
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40Destes dois mandamentos dependem toda a lei e os profetas.”
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41Ora, enquanto os fariseus estavam reunidos, Jesus lhes fez uma pergunta,
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42dizendo: “O que vocês pensam do Cristo? De quem ele é filho?” Eles lhe responderam: “De Davi.”
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43Ele lhes disse: “Como então Davi, no Espírito, o chama de Senhor, dizendo:
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44‘O Senhor disse ao meu Senhor: assente-se à minha direita, até que eu faça dos seus inimigos um estrado para os seus pés’?
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45“Se Davi, então, o chama de Senhor, como ele é seu filho?”
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46Ninguém foi capaz de lhe responder uma só palavra e, daquele dia em diante, ninguém ousou fazer-lhe mais perguntas.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.