Matthew 22
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And Jesus answering, spoke again in parables to them, saying:
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2The kingdom of heaven is likened to a king, who made a marriage for his son.
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3And he sent his servants, to call them that were invited to the marriage; and they would not come.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4Again he sent other servants, saying: Tell them that were invited, Behold, I have prepared my dinner; my beeves and fatlings are killed, and all things are ready: come ye to the marriage.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5But they neglected, and went their own ways, one to his farm, and another to his merchandise.
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6And the rest laid hands on his servants, and having treated them contumeliously, put them to death.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7But when the king had heard of it, he was angry, and sending his armies, he destroyed those murderers, and burnt their city.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8Then he saith to his servants: The marriage indeed is ready; but they that were invited were not worthy.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9Go ye therefore into the highways; and as many as you shall find, call to the marriage.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10And his servants going forth into the ways, gathered together all that they found, both bad and good: and the marriage was filled with guests.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11And the king went in to see the guests: and he saw there a man who had not on a wedding garment.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12And he saith to him: Friend, how camest thou in hither not having a wedding garment? But he was silent.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13Then the king said to the waiters: Bind his hands and feet, and cast him into the exterior darkness: there shall be weeping and gnashing of teeth.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14For many are called, but few are chosen.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15Then the Pharisees going, consulted among themselves how to insnare him in his speech.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16And they sent to him their disciples with the Herodians, saying: Master, we know that thou art a true speaker, and teachest the way of God in truth, neither carest thou for any man: for thou dost not regard the person of men.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17Tell us therefore what dost thou think, is it lawful to give tribute to Caesar, or not?
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18But Jesus knowing their wickedness, said: Why do you tempt me, ye hypocrites?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19Shew me the coin of the tribute. And they offered him a penny.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20And Jesus saith to them: Whose image and inscription is this?
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21They say to him: Caesar’s. Then he saith to them: Render therefore to Caesar the things that are Caesar’s; and to God, the things that are God’s.
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22And hearing this they wondered, and leaving him, went their ways.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23That day there came to him the Sadducees, who say there is no resurrection; and asked him,
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24Saying: Master, Moses said: If a man die having no son, his brother shall marry his wife, and raise up issue to his brother.
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25Now there were with us seven brethren: and the first having married a wife, died; and not having issue, left his wife to his brother.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26In like manner the second, and the third, and so on to the seventh.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27And last of all the woman died also.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28At the resurrection therefore whose wife of the seven shall she be? for they all had her.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29And Jesus answering, said to them: You err, not knowing the Scriptures, nor the power of God.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30For in the resurrection they shall neither marry nor be married; but shall be as the angels of God in heaven.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31And concerning the resurrection of the dead, have you not read that which was spoken by God, saying to you:
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? He is not the God of the dead, but of the living.
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33And the multitudes hearing it, were in admiration at his doctrine.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34But the Pharisees hearing that he had silenced the Sadducees, came together:
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35And one of them, a doctor of the law, asking him, tempting him:
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36Master, which is the greatest commandment in the law?
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37Jesus said to him: Thou shalt love the Lord thy God with thy whole heart, and with thy whole soul, and with thy whole mind.
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38This is the greatest and the first commandment.
38Се перва й велика заповідь.
39And the second is like to this: Thou shalt love thy neighbor as thyself.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40On these two commandments dependeth the whole law and the prophets.
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41And the Pharisees being gathered together, Jesus asked them,
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42Saying: What think you of Christ? whose son is he? They say to him: David’s.
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43He saith to them: How then doth David in spirit call him Lord, saying:
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44The Lord said to my Lord, Sit on my right hand, until I make thy enemies thy footstool?
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45If David then call him Lord, how is he his son?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46And no man was able to answer him a word; neither durst any man from that day forth ask him any more questions.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.