Matthew 26
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And it came to pass, when Jesus had ended all these words, he said to his disciples:
1І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:
2You know that after two days shall be the pasch, and the son of man shall be delivered up to be crucified:
2Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
3Then were gathered together the chief priests and ancients of the people into the court of the high priest, who was called Caiphas:
3Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
4And they consulted together, that by subtilty they might apprehend Jesus, and put him to death.
4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5But they said: Not on the festival day, lest perhaps there should be a tumult among the people.
5Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
6And when Jesus was in Bethania, in the house of Simon the leper,
6Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
7There came to him a woman having an alabaster box of precious ointment, and poured it on his head as he was at table.
7приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
8And the disciples seeing it, had indignation, saying: To what purpose is this waste?
8Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
9For this might have been sold for much, and given to the poor.
9Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
10And Jesus knowing it, said to them: Why do you trouble this woman? for she hath wrought a good work upon me.
10Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
11For the poor you have always with you: but me you have not always.
11Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
12For she in pouring this ointment upon my body, hath done it for my burial.
12Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
13Amen I say to you, wheresoever this gospel shall be preached in the whole world, that also which she hath done, shall be told for a memory of her.
13Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
14Then went one of the twelve, who was called Judas Iscariot, to the chief priests,
14Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
15And said to them: What will you give me, and I will deliver him unto you? But they appointed him thirty pieces of silver.
15каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
16And from thenceforth he sought opportunity to betray him.
16І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
17And on the first day of the Azymes, the disciples came to Jesus, saying: Where wilt thou that we prepare for thee to eat the pasch?
17У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
18But Jesus said: Go ye into the city to a certain man, and say to him: the master saith, My time is near at hand, with thee I make the pasch with my disciples.
18Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
19And the disciples did as Jesus appointed to them, and they prepared the pasch.
19І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
20But when it was evening, he sat down with his twelve disciples.
20Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
21And whilst they were eating, he said: Amen I say to you, that one of you is about to betray me.
21І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
22And they being very much troubled, began every one to say: Is it I, Lord?
22І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
23But he answering, said: He that dippeth his hand with me in the dish, he shall betray me.
23Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
24The Son of man indeed goeth, as it is written of him: but woe to that man by whom the Son of man shall be betrayed: it were better for him, if that man had not been born.
24Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
25And Judas that betrayed him, answering, said: Is it I, Rabbi? He saith to him: Thou hast said it.
25Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
26And whilst they were at supper, Jesus took bread, and blessed, and broke: and gave to his disciples, and said: Take ye, and eat. This is my body.
26Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
27And taking the chalice, he gave thanks, and gave to them, saying: Drink ye all of this.
27І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
28For this is my blood of the new testament, which shall be shed for many unto remission of sins.
28се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
29And I say to you, I will not drink from henceforth of this fruit of the vine, until that day when I shall drink it with you new in the kingdom of my Father.
29Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
30And a hymn being said, they went out unto mount Olivet.
30І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
31Then Jesus said to them: All you shall be scandalized in me this night. For it is written: I will strike the shepherd, and the sheep of the flock shall be dispersed.
31Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
32But after I shall be risen again, I will go before you into Galilee.
32По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
33And Peter answering, said to him: Although all shall be scandalized in thee, I will never be scandalized.
33Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
34Jesus said to him: Amen I say to thee, that in this night before the cock crow, thou wilt deny me thrice.
34Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
35Peter saith to him: Yea, though I should die with thee, I will not deny thee. And in like manner said all the disciples.
35Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
36Then Jesus came with them into a country place which is called Gethsemani; and he said to his disciples: Sit you here, till I go yonder and pray.
36Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
37And taking with him Peter and the two sons of Zebedee, he began to grow sorrowful and to be sad.
37І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
38Then he saith to them: My soul is sorrowful even unto death: stay you here, and watch with me.
38Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.
39And going a little further, he fell upon his face, praying, and saying: My Father, if it be possible, let this chalice pass from me. Nevertheless not as I will, but as thou wilt.
39І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
40And he cometh to his disciples, and findeth them asleep, and he saith to Peter: What? Could you not watch one hour with me?
40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
41Watch ye, and pray that ye enter not into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh weak.
41Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
42Again the second time, he went and prayed, saying: My Father, if this chalice may not pass away, but I must drink it, thy will be done.
42Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
43And he cometh again and findeth them sleeping: for their eyes were heavy.
43І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
44And leaving them, he went again: and he prayed the third time, saying the selfsame word.
44І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
45Then he cometh to his disciples, and saith to them: Sleep ye now and take your rest; behold the hour is at hand, and the Son of man shall be betrayed into the hands of sinners.
45Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
46Rise, let us go: behold he is at hand that will betray me.
46Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.
47As he yet spoke, behold Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and clubs, sent from the chief priests and the ancients of the people.
47Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.
48And he that betrayed him, gave them a sign, saying: Whomsoever I shall kiss, that is he, hold him fast.
48Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
49And forthwith coming to Jesus, he said: Hail, Rabbi. And he kissed him.
49І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.
50And Jesus said to him: Friend, whereto art thou come? Then they came up, and laid hands on Jesus, and held him.
50Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
51And behold one of them that were with Jesus, stretching forth his hand, drew out his sword: and striking the servant of the high priest, cut off his ear.
51І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
52Then Jesus saith to him: Put up again thy sword into its place: for all that take the sword shall perish with the sword.
52Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
53Thinkest thou that I cannot ask my Father, and he will give me presently more than twelve legions of angels?
53Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?
54How then shall the scriptures be fulfilled, that so it must be done?
54Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?
55In that same hour Jesus said to the multitudes: You are come out as it were to a robber with swords and clubs to apprehend me. I sat daily with you, teaching in the temple, and you laid not hands on me.
55Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
56Now all this was done, that the scriptures of the prophets might be fulfilled. Then the disciples all leaving him, fled.
56Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.
57But they holding Jesus led him to Caiphas the high priest, where the scribes and the ancients were assembled.
57Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
58And Peter followed him afar off, even to the court of the high priest. And going in, he sat with the servants, that he might see the end.
58Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
59And the chief priests and the whole council sought false witness against Jesus, that they might put him to death:
59Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,
60And they found not, whereas many false witnesses had come in. And last of all there came two false witnesses:
60і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,
61And they said: This man said, I am able to destroy the temple of God, and after three days to rebuild it.
61говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.
62And the high priest rising up, said to him: Answerest thou nothing to the things which these witness against thee?
62І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
63But Jesus held his peace. And the high priest said to him: I adjure thee by the living God, that thou tell us if thou be the Christ the Son of God.
63Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
64Jesus saith to him: Thou hast said it. Nevertheless I say to you, hereafter you shall see the Son of man sitting on the right hand of the power of God, and coming in the clouds of heaven.
64Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
65Then the high priests rent his garments, saying: He hath blasphemed; what further need have we of witnesses? Behold, now you have heard the blasphemy:
65Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
66What think you? But they answering, said: He is guilty of death.
66як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
67Then did they spit in his face, and buffeted him: and others struck his face with the palms of their hands,
67Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
68Saying: Prophesy unto us, O Christ, who is he that struck thee?
68кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
69But Peter sat without in the court: and there came to him a servant maid, saying: Thou also wast with Jesus the Galilean.
69Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
70But he denied before them all, saying: I know not what thou sayest.
70Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.
71And as he went out of the gate, another maid saw him, and she saith to them that were there: This man also was with Jesus of Nazareth.
71Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
72And again he denied with an oath, I know not the man.
72І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
73And after a little while they came that stood by, and said to Peter: Surely thou also art one of them; for even thy speech doth discover thee.
73Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
74Then he began to curse and to swear that he knew not the man. And immediately the cock crew.
74Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
75And Peter remembered the word of Jesus which he had said: Before the cock crow, thou wilt deny me thrice. And going forth, he wept bitterly.
75І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.