Matthew 22
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And Jesus answered and spake unto them again by parables, and said,
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2The kingdom of heaven is like unto a certain king, which made a marriage for his son,
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3And sent forth his servants to call them that were bidden to the wedding: and they would not come.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4Again, he sent forth other servants, saying, Tell them which are bidden, Behold, I have prepared my dinner: my oxen and my fatlings are killed, and all things are ready: come unto the marriage.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5But they made light of it , and went their ways, one to his farm, another to his merchandise:
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6And the remnant took his servants, and entreated them spitefully, and slew them .
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7But when the king heard thereof , he was wroth: and he sent forth his armies, and destroyed those murderers, and burned up their city.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8Then saith he to his servants, The wedding is ready, but they which were bidden were not worthy.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9Go ye therefore into the highways, and as many as ye shall find, bid to the marriage.
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10So those servants went out into the highways, and gathered together all as many as they found, both bad and good: and the wedding was furnished with guests.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11¶ And when the king came in to see the guests, he saw there a man which had not on a wedding garment:
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12And he saith unto him, Friend, how camest thou in hither not having a wedding garment? And he was speechless.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13Then said the king to the servants, Bind him hand and foot, and take him away, and cast him into outer darkness; there shall be weeping and gnashing of teeth.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14For many are called, but few are chosen.
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15¶ Then went the Pharisees, and took counsel how they might entangle him in his talk.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16And they sent out unto him their disciples with the Herodians, saying, Master, we know that thou art true, and teachest the way of God in truth, neither carest thou for any man : for thou regardest not the person of men.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17Tell us therefore, What thinkest thou? Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not?
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18But Jesus perceived their wickedness, and said, Why tempt ye me, ye hypocrites?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19Shew me the tribute money. And they brought unto him a penny.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20And he saith unto them, Whose is this image and superscription?
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21They say unto him, Cæsar’s. Then saith he unto them, Render therefore unto Cæsar the things which are Cæsar’s; and unto God the things that are God’s.
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22When they had heard these words , they marvelled, and left him, and went their way.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23¶ The same day came to him the Sadducees, which say that there is no resurrection, and asked him,
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24Saying, Master, Moses said, If a man die, having no children, his brother shall marry his wife, and raise up seed unto his brother.
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25Now there were with us seven brethren: and the first, when he had married a wife, deceased, and, having no issue, left his wife unto his brother:
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26Likewise the second also, and the third, unto the seventh.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27And last of all the woman died also.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28Therefore in the resurrection whose wife shall she be of the seven? for they all had her.
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29Jesus answered and said unto them, Ye do err, not knowing the scriptures, nor the power of God.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30For in the resurrection they neither marry, nor are given in marriage, but are as the angels of God in heaven.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31But as touching the resurrection of the dead, have ye not read that which was spoken unto you by God, saying,
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not the God of the dead, but of the living.
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33And when the multitude heard this , they were astonished at his doctrine.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34¶ But when the Pharisees had heard that he had put the Sadducees to silence, they were gathered together.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35Then one of them, which was a lawyer, asked him a question , tempting him, and saying,
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36Master, which is the great commandment in the law?
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37Jesus said unto him, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind.
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38This is the first and great commandment.
38Се перва й велика заповідь.
39And the second is like unto it, Thou shalt love thy neighbour as thyself.
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40On these two commandments hang all the law and the prophets.
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41¶ While the Pharisees were gathered together, Jesus asked them,
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42Saying, What think ye of Christ? whose son is he? They say unto him, The Son of David.
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43He saith unto them, How then doth David in spirit call him Lord, saying,
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand, till I make thine enemies thy footstool?
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45If David then call him Lord, how is he his son?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46And no man was able to answer him a word, neither durst any man from that day forth ask him any more questions.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.