Matthew 22
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Jesus answered and spoke to them again in parables, saying,
1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2“The Kingdom of Heaven is like a certain king, who made a wedding feast for his son,
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3and sent out his servants to call those who were invited to the wedding feast, but they would not come.
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4Again he sent out other servants, saying, ‘Tell those who are invited, “Behold, I have prepared my dinner. My cattle and my fatlings are killed, and all things are ready. Come to the wedding feast!”’
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
5But they made light of it, and went their ways, one to his own farm, another to his merchandise;
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6and the rest grabbed his servants, treated them shamefully, and killed them.
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7When the king heard that, he was angry, and sent his armies, destroyed those murderers, and burned their city.
7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8“Then he said to his servants, ‘The wedding is ready, but those who were invited weren’t worthy.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9Go therefore to the intersections of the highways, and as many as you may find, invite to the wedding feast.’
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10Those servants went out into the highways and gathered together as many as they found, both bad and good. The wedding was filled with guests.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11“But when the king came in to see the guests, he saw there a man who didn’t have on wedding clothing,
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12and he said to him, ‘Friend, how did you come in here not wearing wedding clothing?’ He was speechless.
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
13Then the king said to the servants, ‘Bind him hand and foot, take him away, and throw him into the outer darkness. That is where the weeping and grinding of teeth will be.’
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14For many are called, but few chosen.”
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
15Then the Pharisees went and took counsel how they might entrap him in his talk.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16They sent their disciples to him, along with the Herodians, saying, “Teacher, we know that you are honest, and teach the way of God in truth, no matter whom you teach; for you aren’t partial to anyone.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17Tell us therefore, what do you think? Is it lawful to pay taxes to Caesar, or not?”
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18But Jesus perceived their wickedness, and said, “Why do you test me, you hypocrites?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19Show me the tax money.” They brought to him a denarius.
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20He asked them, “Whose is this image and inscription?”
20І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21They said to him, “Caesar’s.” Then he said to them, “Give therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22When they heard it, they marveled, and left him and went away.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23On that day Sadducees (those who say that there is no resurrection) came to him. They asked him,
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24saying, “Teacher, Moses said, ‘If a man dies, having no children, his brother shall marry his wife and raise up offspring for his brother.’
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25Now there were with us seven brothers. The first married and died, and having no offspring left his wife to his brother.
25Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26In the same way, the second also, and the third, to the seventh.
26так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27After them all, the woman died.
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
28In the resurrection therefore, whose wife will she be of the seven? For they all had her.”
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29But Jesus answered them, “You are mistaken, not knowing the Scriptures, nor the power of God.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but are like God’s angels in heaven.
30Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31But concerning the resurrection of the dead, haven’t you read that which was spoken to you by God, saying,
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32‘I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob’? God is not the God of the dead, but of the living.”
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33When the multitudes heard it, they were astonished at his teaching.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34But the Pharisees, when they heard that he had silenced the Sadducees, gathered themselves together.
34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35One of them, a lawyer, asked him a question, testing him.
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36“Teacher, which is the greatest commandment in the law?”
36Учителю, котора заповідь велика в законї?
37Jesus said to him, “‘You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, and with all your mind.’
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38This is the first and great commandment.
38Се перва й велика заповідь.
39A second likewise is this, ‘You shall love your neighbor as yourself.’
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40The whole law and the prophets depend on these two commandments.”
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41Now while the Pharisees were gathered together, Jesus asked them a question,
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42saying, “What do you think of the Christ? Whose son is he?” They said to him, “Of David.”
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43He said to them, “How then does David in the Spirit call him Lord, saying,
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44‘The Lord said to my Lord, sit on my right hand, until I make your enemies a footstool for your feet’?
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45“If then David calls him Lord, how is he his son?”
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46No one was able to answer him a word, neither did any man dare ask him any more questions from that day forward.
46І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.