Матей 20
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Фииндкэ Ымпэрэция черурилор се асямэнэ ку ун господар каре а ешит дис-де-диминяцэ сэ-шь токмяскэ лукрэторь ла вие.
1Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.
2С-а ынвоит ку лукрэторий ку кыте ун леупе зи ши й-а тримис ла вие.
2І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.
3А ешит пе ла часул ал трейля ши а вэзут пе алций стынд ын пяцэ фэрэ лукру.
3І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла,
4‘Дучеци-вэ ши вой ын вия мя’, ле-а зис ел, ‘ши вэ вой да че ва фи ку дрептул.’ Ши с-ау дус.
4і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли.
5А ешит ярэшь пе ла часул ал шаселя ши ал ноуэля ши а фэкут ла фел.
5Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.
6Кынд а ешит пе ла часул ал унспрезечеля, а гэсит пе алций стынд ын пяцэ ши ле-а зис: ‘Де че стаць аич тоатэ зиуа фэрэ лукру?’
6Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?
7Ей й-ау рэспунс: ‘Пентру кэ ну не-а токмит нимень.’ ‘Дучеци-вэ ши вой ын вия мя’, ле-а зис ел, ‘ши вець прими че ва фи ку дрептул.’
7Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.
8Сяра, стэпынул вией а зис исправникулуй сэу: ‘Кямэ пе лукрэторь ши дэ-ле плата, ынчепынд де ла чей де пе урмэ пынэ ла чей динтый.’
8Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.
9Чей дин часул ал унспрезечеля ау венит ши ау луат фиекаре кыте ун леу.
9І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.
10Кынд ау венит чей динтый, сокотяу кэ вор прими май мулт, дар ау примит ши ей тот кыте ун леу де фиекаре.
10Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.
11Дупэ че ау примит баний, кыртяу ымпотрива господарулуй
11І взявши вони, нарекали на господаря,
12ши зичяу: ‘Ачештя де пе урмэ н-ау лукрат декыт ун час, ши ла платэ й-ай фэкут деопотривэ ку ной, каре ам суферит греул ши зэдуфул зилей.’
12говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.
13Дрепт рэспунс, ел а зис унуя динтре ей: ‘Приетене, цие ну-ць фак ничо недрептате. Ну те-ай токмит ку мине ку ун леу?
13Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?
14Я-ць че ци се кувине ши плякэ. Еу вряу сэ плэтеск ши ачестуя дин урмэ ка ши цие.
14Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.
15Ну потсэ фак че вряу ку че-й ал меу? Орьесте окюл тэу рэу, фииндкэ еу сунт бун?’
15Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?
16Тот аша, чей дин урмэ вор фи чей динтый, ши чей динтый вор фи чей дин урмэ; пентру кэмулць сунт кемаць, дар пуцинь сунт алешь.”
16Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.
17Пе кынд Се суя Исус ла Иерусалим, пе друм, а луат деопарте пе чей дойспрезече ученичь ши ле-а зис:
17І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:
18„Ятэкэ не суим ла Иерусалим, ши Фиул омулуй ва фи дат ын мыниле преоцилор челор май де сямэ ши кэртурарилор. Ей Ыл вор осынди ла моарте
18Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;
19ши-Лвор да ын мыниле нямурилор, ка сэ-Л батжокоряскэ, сэ-Л батэ ши сэ-Л рэстигняскэ, дар а трея зи ва ынвия.”
19і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.
20Атунч, мама фиилор луй Зебедей с-а апропият де Исус, ымпреунэ ку фиий ей, ши И с-а ынкинат, врынд сэ-Й факэ о черере.
20Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.
21Ел а ынтребат-о: „Че врей?” „Порунчеште”, Й-а зис еа, „ка, ын Ымпэрэция Та, ачешть дой фий ай мей сэ шадэ унул ла дряпта ши алтул ла стынга Та.”
21Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.
22Дрепт рэспунс, Исус а зис: „Ну штиць че черець. Путець вой сэ бець пахарулпе каре ам сэ-л бяу Еу ши сэ фиць ботезаць ку ботезулку каре ам сэ фиу ботезат Еу?” „Путем”, Й-ау зис ей.
22Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.
23Ши Ел ле-а рэспунс: „Есте адевэраткэ вець бя пахарул Меу ши вець фи ботезаць ку ботезул ку каре ам сэ фиу ботезат Еу, дар а шедя ла дряпта ши ла стынга Мя ну атырнэ де Мине с-одау, чи есте пэстратэ пентру ачея пентру каре а фост прегэтитэ де Татэл Меу.”
23І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.
24Чей зече, кынд ау аузит, с-ау мыният пе чей дой фраць.
24І почувши десять, ремствували на двох братів.
25Исус й-а кемат ши ле-а зис: „Штиць кэ домниторий нямурилор домнеск песте еле, ши май-марий лор ле порунческ ку стэпынире.
25Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.
26Ынтревой сэ ну фие аша. Чи орькарева вря сэ фие маре ынтре вой сэ фие служиторул востру;
26Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;
27ши орькаре ва вря сэ фие чел динтый ынтре вой сэ вэ фие роб.
27і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,
28Пентрукэ нич Фиуломулуй н-а венит сэ И се служяскэ, чиЕл сэ служяскэ ши сэ-Шьдя вяца ка рэскумпэраре пентрумулць.”
28як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.
29Кынд ау ешит дин Иерихон, о маре глоатэ а мерс дупэ Исус.
29І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу.
30Ши дой орбь шедяу лынгэ друм. Ей ау аузит кэ трече Исус ши ау ынчепут сэ стриӂе: „Ай милэ де ной, Доамне, Фиул луй Давид!”
30І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
31Глоата ый черта сэ такэ. Дар ей май таре стригау: „Ай милэ де ной, Доамне, Фиул луй Давид!”
31Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
32Исус С-а оприт, й-а кемат ши ле-а зис: „Че врець сэ вэ фак?”
32І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?
33„Доамне”, Й-ау зис ей, „сэ ни се дескидэ окий!”
33Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.
34Луй Исус И с-а фэкут милэ де ей, С-а атинс де окий лор ши ындатэ орбий шь-ау кэпэтат ведеря ши ау мерс дупэ Ел.
34Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.