Матей 15
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Атунч, ниште фарисей ши ниште кэртурарь дин Иерусалим ау венит ла Исус ши Й-ау зис:
1Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2„Пентру че калкэ ученичий Тэй датина бэтрынилор? Кэч ну-шь спалэ мыниле кынд мэнынкэ.”
2Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3Дрепт рэспунс, Ел ле-а зис: „Дар вой де че кэлкаць порунка луй Думнезеу ын фолосул датиний воастре?
3Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4Кэч Думнезеу а зис: ‘Чинстештепе татэл тэу ши пе мама та’ ши: ‘Чинева грэи де рэу пе татэл сэу сау пе мама са сэ фие педепсит негрешит ку моартя.’
4Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5Дарвой зичець: ‘Чине ва зиче татэлуй сэу сау мамей сале: «Орь ку че те-аш путя ажута, л-ам ынкинат луй Думнезеу»
5Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6ну май есте цинут сэ чинстяскэ пе татэл сэу сау пе мама са.’ Ши аць десфиинцат астфел кувынтул луй Думнезеу ын фолосул датиний воастре.
6той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7Фэцарничилор, бине а пророчит Исая деспре вой, кынд а зис:
7Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8‘Нородул ачестасе апропие де Мине ку гура ши Мэ чинстеште ку бузеле, дар инима луй есте департе де Мине.
8Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9Деӂяба Мэ чинстеск ей ынвэцындка ынвэцэтурь ниште порунчь оменешть.’”
9Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10Исус а кемат мулцимя ла Сине ши а зис: „Аскултаць ши ынцелеӂець:
10І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11Нуче интрэ ын гурэ спуркэ пе ом, чи че есе дин гурэ, ачея спуркэ пе ом.”
11Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12Атунч, ученичий Луй с-ау апропият ши Й-ау зис: „Штий кэ фарисеий ау гэсит причинэ де потикнире ын кувинтеле пе каре ле-ау аузит?”
12Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13Дрепт рэспунс, Ел ле-а зис: „Орьчерэсад пе каре ну л-а сэдит Татэл Меу чел череск ва фи смулс дин рэдэчинэ.
13Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14Лэсаци-й: сунтниште кэлэузе оарбе; ши кынд ун орб кэлэузеште пе ун алт орб, вор кэдя амындой ын гроапэ.”
14Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15Петру а луат кувынтул ши Й-а зис: „Деслушеште-не пилда ачаста.”
15Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16Исус а зис: „Шивой тот фэрэ причепере сунтець?
16Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17Ну ынцелеӂець кэ орьчеинтрэ ын гурэ мерӂе ын пынтече ши апой есте арункат афарэ, ын хазна?
17Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18Дар чеесе дин гурэ вине дин инимэ, ши ачея спуркэ пе ом.
18а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19Кэчдин инимэ ес гындуриле реле, учидериле, прякурвииле, курвииле, фуртишагуриле, мэртурииле минчиноасе, хулеле.
19Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20Ятэ лукруриле каре спуркэ пе ом, дар а мынка ку мыниле неспэлате ну спуркэ пе ом.”
20Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21Исус, дупэ че а плекат де аколо, С-а дус ын пэрциле Тирулуй ши але Сидонулуй.
21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22Ши ятэ кэ о фемее кананеянкэ а венит дин цинутуриле ачеля ши а ынчепут сэ стриӂе кэтре Ел: „Ай милэ де мине, Доамне, Фиул луй Давид! Фийкэ-мя есте мунчитэ рэу де ун драк.”
22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23Ел ну й-а рэспунс ничун кувынт. Ши ученичий Луй с-ау апропият ши Л-ау ругат стэруитор: „Дэ-й друмул, кэч стригэ дупэ ной.”
23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24Дрепт рэспунс, Ел а зис: „Еуну сунт тримис декыт ла оиле пердуте але касей луй Исраел.”
24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25Дар еа а венит ши И с-а ынкинат, зикынд: „Доамне, ажутэ-мь!”
25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26Дрепт рэспунс, Ел й-а зис: „Ну есте бине сэ ей пыня копиилор ши с-о арунчь ла кэцей!”
26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27„Да, Доамне”, а зис еа, „дар ши кэцеий мэнынкэ фиримитуриле каре кад де ла маса стэпынилор лор.”
27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28Атунч, Исус й-а зис: „О, фемее, маре есте крединца та! Факэ-ци-се кум воешть.” Ши фийка ей с-а тэмэдуит кяр ын часул ачела.
28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29Исус а плекат дин локуриле ачеля ши а венит лынгэ Маря Галилеий. С-а суит пе мунте ши а шезут жос аколо.
29І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30Атунч ау венит ла Ел мулте нороаде, авынд ку еле шкьопь, орбь, муць, чунӂь ши мулць алць болнавь. Й-ау пус ла пичоареле Луй ши Ел й-а тэмэдуит;
30І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31аша кэ нороаделе се мирау кынд ау вэзут кэ муций ворбеск, чунӂий се ынсэнэтошеск, шкьопий умблэ ши орбий вэд; ши слэвяу пе Думнезеул луй Исраел.
31так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32Исус а кемат пе ученичий Сэй ши ле-а зис: „Мь-есте милэ де глоата ачаста, кэч ятэ кэ де трей зиле аштяптэ лынгэ Мине ши н-ау че мынка. Ну вряу сэ ле дау друмул флэмынзь, ка ну кумва сэ лешине де фоаме пе друм.”
32Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33Ученичий Й-ау зис: „Де унде сэ луэм ын пустиул ачеста атытя пынь ка сэ сэтурэм атыта глоатэ?”
33І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34„Кыте пынь авець?” , й-а ынтребат Исус. „Шапте”, Й-ау рэспунс ей, „ши пуцинь пештишорь.”
34І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35Атунч, Исус а порунчит нородулуй сэ шадэ пе пэмынт.
35І звелїв народові посїдати на землї.
36А луат челе шапте пынь ши пештишорий ши, дупэ че а мулцумит луй Думнезеу, а фрынт ши а дат ученичилор, яр ученичий ау ымпэрцит нородулуй.
36І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37Ау мынкат тоць ши с-ау сэтурат; ши с-ау ридикат шапте кошнице плине ку рэмэшицеле де фиримитурь.
37І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38Чей че мынкасерэ ерау патру мий де бэрбаць, афарэ де фемей ши де копий.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39Ын урмэ, Исус а дат друмул нороаделор, С-а суит ын корабие ши а трекут ын цинутул Магдалей.
39І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.