Псальма 104
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;
1Бинекувынтязэ, суфлете, пе Домнул! Доамне Думнезеуле, Ту ешть немэрӂинит де маре! Ту ешть ымбрэкат ку стрэлучире ши мэрецие!
2Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;
2Те ынвелешть ку лумина ка ши ку о манта; ынтинзь черуриле ка ун корт.
3Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
3Ку апеле Ыць ынтокмешть вырфул локуинцей Тале; дин норь Ыць фачь карул ши умбли пе арипиле вынтулуй.
4Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий.
4Дин вынтурь Ыць фачь соль ши дин флэкэрь де фок, служиторь.
5Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;
5Ту ай ашезат пэмынтул пе темелииле луй ши ничодатэ ну се ва клэтина.
6Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
6Ту ыл акоперисешь ку адынкул кум л-ай акопери ку о хайнэ; апеле стэтяу пе мунць,
7Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
7дар, ла аменинцаря Та, ау фуӂит, ла гласул тунетулуй Тэу, ау луат-о ла фугэ,
8Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
8суинду-се пе мунць ши коборынду-се ын вэй, пынэ ла локул пе каре ли-л хотэрысешь Ту.
9Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.
9Ле-ай пус о марӂине пе каре ну требуе с-о трякэ, пентру ка сэ ну се май ынтоаркэ сэ акопере пэмынтул.
10Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;
10Ту фачь сэ цышняскэ извоареле ын вэй ши еле кург принтре мунць.
11Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;
11Ту адэпь ла еле тоате фяреле кымпулуй; ын еле ышь потолеск сетя мэгарий сэлбатичь.
12Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.
12Пэсэриле черулуй локуеск пе марӂиниле лор ши фак сэ ле рэсуне гласул принтре рамурь.
13Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.
13Дин локашул Тэу чел ыналт Ту узь мунций ши се сатурэ пэмынтул де родул лукрэрилор Тале.
14Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,
14Ту фачь сэ кряскэ ярба пентру вите ши вердецурь пентру невоиле омулуй, ка пэмынтул сэ дя хранэ:
15І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.
15вин, каре ынвеселеште инима омулуй, унтделемн, каре-й ынфрумусецязэ фаца, ши пыне, каре-й ынтэреште инима.
16Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,
16Се удэ копачий Домнулуй, чедрий дин Либан, пе каре й-а сэдит Ел.
17На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.
17Ын ей ышь фак пэсэриле куйбурь, яр кокостыркул ышь аре локуинца ын кипарошь;
18Високі гори для козлів диких, скелї — сховиско лисицям.
18мунций чей ыналць сунт пентру цапий сэлбатичь, яр стынчиле сунт адэпост пентру епурь.
19Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.
19Ел а фэкут луна ка сэ арате времуриле; соареле штие кынд требуе сэ апунэ.
20Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;
20Ту адучь ынтунерикул ши се фаче ноапте: атунч тоате фяреле пэдурилор се пун ын мишкаре,
21Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.
21пуий де лей муӂеск дупэ прадэ ши ышь чер храна де ла Думнезеу.
22Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.
22Кынд рэсаре соареле, еле фуг ынапой ши се кулкэ ын визуиниле лор.
23Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.
23Дар омул есе ла лукрул сэу ши ла мунка луй пынэ сяра.
24Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.
24Кыт де мулте сунт лукрэриле Тале, Доамне! Ту пе тоате ле-ай фэкут ку ынцелепчуне ши пэмынтул есте плин де фэптуриле Тале.
25Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.
25Ятэ маря чя ынтинсэ ши маре: ын еа се мишкэ ненумэрате вецуитоаре мичь ши марь.
26Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.
26Аколо, пе еа, умблэ корэбииле ши ын еа есте левиатанул ачела пе каре л-ай фэкут сэ се жоаче ын валуриле ей.
27Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.
27Тоате ачесте вецуитоаре Те аштяптэ, ка сэ ле дай храна ла време.
28Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.
28Ле-о дай Ту, еле о примеск; Ыць дескизь Ту мына, еле се сатурэ де бунэтэциле Тале.
29Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.
29Ыць аскунзь Ту Фаца, еле тремурэ; ле ей Ту суфларя, еле мор ши се ынторк ын цэрына лор.
30Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.
30Ыць тримиць Ту суфларя: еле сунт зидите ши ынноешть астфел фаца пэмынтулуй.
31Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;
31Ын вечь сэ цинэ слава Домнулуй! Сэ Се букуре Домнул де лукрэриле Луй!
32Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.
32Ел привеште пэмынтул, ши пэмынтул се кутремурэ; атинӂе мунций, ши ей фумегэ.
33Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.
33Вой кынта Домнулуй кыт вой трэи, вой лэуда пе Думнезеул меу кыт вой фи.
34Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.
34Фие плэкуте Луй кувинтеле меле! Мэ букур де Домнул.
35Нехай счезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя!
35Сэ пярэ пэкэтоший де пе пэмынт ши чей рэй сэ ну май фие! Бинекувынтязэ, суфлете, пе Домнул! Лэудаць пе Домнул!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.