Псальма 144
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Давидова. Благословен Господь, скеля моя; він навчає руки мої до бою, до війни палцї мої!
1Бинекувынтат сэ фие Домнул, Стынка мя, каре-мь депринде мыниле ла луптэ, деӂетеле ла бэтэлие,
2Він моя милість і огорода моя, твердиня моя висока і мій спаситель; щит мій, і той, на кого я вповаю, котрий корить народ мій під мене.
2Бинефэкэторул меу ши Четэцуя мя, Турнул меу де скэпаре ши Избэвиторул меу, Скутул меу де адэпост, каре-мь супуне пе попорул меу!
3Господи, що таке чоловік, щоб тобі знати про його, той син чоловічий, щоб ти зважав на його?
3Доамне, че есте омул ка сэ ей куноштинцэ де ел, фиул омулуй, ка сэ ей сяма ла ел?
4Чоловік, як той подих; днї його, як тїнь, що перелїтає.
4Омул есте ка о суфларе, зилеле луй сунт ка умбра каре трече.
5Господи, прихили небо твоє, і зійди на долину! До гір торкнися, нехай задимують!
5Плякэ черуриле, Доамне, ши кобоарэ-Те! Атинӂе мунций, ка сэ фумеӂе!
6Блискай блискавками, і розсип їх! Пусти стріли твої, й замішай їх!
6Фулӂерэ ши рисипеште пе врэжмаший мей! Арункэ-Ць сэӂециле ши пуне-й пе фугэ!
7Простри руку твою з висоти, вихопи мене, і вирятуй із вод великих, із руки чужинцїв.
7Ынтинде-Ць мыниле де сус, избэвеште-мэ ши скапэ-мэ дин апеле челе марь, дин мына фиилор челуй стрэин,
8Уста їх про марне говорять, а правиця їх є правиця брехнї!
8а кэрор гурэ спуне неадевэрурь ши а кэрор дряптэ есте о дряптэ минчиноасэ!
9Боже, нову пісню тобі засьпіваю, на псалтирі десятострунній до похвальної піснї тобі заграю;
9Думнезеуле, Ыць вой кынта о кынтаре ноуэ, Те вой лэуда ку алэута ку зече коарде.
10Тобі, що даєш спасеннє царям, ізбавляєш Давида, слугу свого, від меча смертиносного.
10Ту, каре дай ымпэрацилор бируинца, каре ай скэпат де сабие учигашэ пе робул Тэу Давид,
11Вихопи мене і вирятуй з руки чужинцїв, котрих уста про марне говорять, а котрих правиця є правиця брехнї!
11избэвеште-мэ ши скапэ-мэ дин мына фиилор челуй стрэин, а кэрор гурэ спуне неадевэрурь ши а кэрор дряптэ есте о дряптэ минчиноасэ!…
12Щоб сини наші були, як висадки, зрощені в їх молодостї; дочки наші стрункі, як тесані стовпи угольні збудованої палати;
12Фиий ноштри сунт ка ниште одрасле, каре креск ын тинереця лор; фетеле ноастре, ка ниште стылпь сэпаць фрумос, каре фак подоаба каселор ымпэрэтешть.
13Щоб засїки наші були повні, всяким хлїбом багаті; щоб скотина наша тисячма множилась, десятки тисяч по вертепах наших;
13Грынареле ноастре сунт плине ши ӂем де тот фелул де меринде; турмеле ни се ынмулцеск ку мииле, ку зечиле де мий, ын кымпииле ноастре:
14Щоб корови наші телились; щоб не було влому, і жадного убитку, і жадної лайки на улицях наших.
14вицелеле ноастре сунт прэситоаре; ну-й ничо пагубэ, ничо робие, ничун ципэт ын улицеле ноастре!
15Щасливий нарід, в котрого така доля! Щасливий нарід, котрому Господь — Бог його!
15Фериче де попорул каре стэ астфел! Фериче де попорул ал кэруй Думнезеу есте Домнул!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.