Приповісток 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, —
1Сине мој, кад се подјемчиш за пријатеља свог, и даш руку своју туђинцу,
2То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув.
2Везао си се речима уста својих, ухватио си се речима уста својих.
3Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, — бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;
3Зато учини тако, сине мој, и опрости се, јер си допао у руке ближњему свом; иди, припадни, и навали на ближњег свог.
4Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати — війкам твоїм;
4Не дај сна очима својим, ни веђама својим дрема.
5Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.
5Отми се као срна из руке ловцу, и као птица из руке птичару.
6Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.
6Иди к мраву, лењивче, гледај путеве његове, и омудрај.
7Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника;
7Нема вођу ни управитеља ни господара;
8А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій.
8И опет приправља лети себи храну, збира уз жетву пићу своју.
9Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого?
9Докле ћеш, лењивче, лежати? Кад ћеш устати од сна свог?
10Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки;
10Док мало проспаваш, док мало продремљеш, док мало склопиш руке да прилегнеш,
11А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.
11У том ће доћи сиромаштво твоје као путник и оскудица твоја као оружан човек.
12Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;
12Човек неваљао и нитков ходи са злим устима;
13Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми;
13Намигује очима, говори ногама, показује прстима;
14У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.
14Свака му је опачина у срцу, кује зло свагда, замеће свађу.
15За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий — без рятунку.
15Зато ће уједанпут доћи погибао његова, часом ће се сатрти и неће бити лека.
16От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:
16На ово шесторо мрзи Господ, и седмо је гад души његовој:
17Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,
17Очи поносите, језик лажљив и руке које проливају крв праву,
18Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,
18Срце које кује зле мисли, ноге које брзо трче на зло,
19Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братями розсїває.
19Лажан сведок који говори лаж, и ко замеће свађу међу браћом.
20Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;
20Чувај, сине мој, заповест оца свог, и не остављај науке матере своје.
21На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.
21Привежи их себи на срце засвагда, и свежи их себи око грла.
22Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:
22Куда год пођеш, водиће те; кад заспиш, чуваће те; кад се пробудиш, разговараће те;
23Бо заповідь — се твій сьвітильник, навчаннє — се сьвітло, дорога ж до жизнї — се докір і наука;
23Јер је заповест жижак, и наука је видело, и пут је животни карање које поучава;
24Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.
24Да те чувају од зле жене, од језика којим ласка жена туђа.
25Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;
25Не зажели у срцу свом лепоту њену, и немој да те ухвати веђама својим.
26Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.
26Јер са жене курве спада човек на комад хлеба, и жена пуста лови драгоцену душу.
27Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?
27Хоће ли ко узети огња у недра, а хаљине да му се не упале?
28Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?
28Хоће ли ко ходити по живом угљевљу, а ногу да не ожеже?
29Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.
29Тако бива ономе који иде к жени ближњег свог; неће бити без кривице ко је се год дотакне.
30Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;
30Не срамоте лупежа који украде да насити душу своју, будући гладан;
31А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.
31Него кад га ухвате плати самоседмо, да све имање дома свог.
32Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.
32Али ко учини прељубу са женом, безуман је, душу своју губи ко тако чини;
33Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.
33Муке и руга допада, и срамота се његова не може избрисати.
34Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;
34Јер је љубавна сумња жестока у мужа и не штеди на дан освете;
35Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.
35Не мари ни за какав откуп, и не прима ако ћеш и много дарова давати.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.