Приче Соломунове 29
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Човек који по карању остаје тврдоглав, уједанпут ће пропасти, да неће бити лека.
1Коли чоловіка картають, а він все таки тугошийий, то й буде розбитий, й не буде йому лїку.
2Кад се умножавају праведници, весели се народ; а кад влада безбожник, уздише народ.
2Як много праведних, — люде веселяться; як запанують же ледачі, тодї народ стогне.
3Ко љуби мудрост, весели оца свог; а ко се дружи с курвама, расипа своје добро.
3Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує.
4Цар правдом подиже земљу; а ко узима мито, сатире је.
4Правосуд царя скріпляє країну, хто ж бажає подарунків, — пустошить її.
5Ко ласка пријатељу свом, разапиње мрежу ногама његовим.
5Хто леститься другу свому, стелить сїтї під ноги йому.
6У греху је злог човека замка, а праведник пева и весели се.
6В грісї в ледачого — сїть про його, а праведний — все веселий і радуєсь.
7Праведник разуме парбу невољних, а безбожник не мари да зна.
7Праведний щиро вникає у справу бідних, безбожний не розбірає справи.
8Подсмевачи распаљују град, а мудри утишавају гнев.
8Люде розворотні ворохоблять місто, мудрі ж неспокій втихомиряють.
9Мудар човек кад се пре с лудим, или се срдио или смејао, нема мира.
9Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, — не має спокою.
10Крвопије мрзе на безазленога, а прави се брину за душу његову.
10Безвинного не люблять душогубцї, а праведні журяться про життє його.
11Сав гнев свој излива безумник, а мудри уставља га натраг.
11Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.
12Који кнез слуша лажне речи, све су му слуге безбожне.
12Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.
13Сиромах и који даје на добит сретају се; обојици Господ просветљује очи.
13І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.
14Који цар право суди сиромасима, његов ће престо стајати довека.
14Коли вбогих царь по правдї судить, то престол його на все утвердиться.
15Прут и кар дају мудрост, а дете пусто срамоти матер своју.
15Лоза й огроза — вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.
16Кад се умножавају безбожници, умножавају се греси, а праведници ће видети пропаст њихову.
16Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.
17Карај сина свог, и смириће те, и учиниће милину души твојој.
17Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.
18Кад нема утваре, расипа се народ; а ко држи закон, благо њему!
18Як нїкому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.
19Речима се не поправља слуга, јер ако и разуме, опет не слуша.
19Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.
20Јеси ли видео човека наглог у беседи својој? Више има надања од безумног него од њега.
20Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови? — на дурного більш надїї анїж на його.
21Ако ко мази слугу од малена, он ће најпосле бити син.
21Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він опісля зробитись сином.
22Гневљив човек замеће свађу, и ко је напрасит, много греши.
22Чоловік гнївливий розводить сварку, та й палкий не трохи грішить.
23Охолост понижује човека, а ко је смеран духом, добија славу.
23Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честї.
24Ко дели с лупежем, мрзи на своју душу, чује проклетство и не проказује.
24Хто з злодїєм дїливсь, ненавидить свою душу; він чує закляттє, та не виявляє.
25Страшљив човек меће себи замку; а ко се у Господа узда, биће у високом заклону.
25Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.
26Многи траже лице владаочево, али је од Господа суд свакоме.
26Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською — володїє Господь.
27Праведнима је мрзак неправедник, а безбожнику је мрзак ко право ходи.
27Гидота праведним — чоловік ледачий, безбожнику ж гидота — хто ходить правою дорогою.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.