Приче Соломунове 30
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Речи Агура сина Јакејевог; сабране речи тог човека Итилу, Итилу и Укалу.
1Се слова Агура, сина Якейового, — слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:
2Ја сам луђи од сваког, и разума човечијег нема у мене.
2Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;
3Нити сам учио мудрост нити знам свете ствари.
3Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.
4Ко је изашао на небо и опет сишао? Ко је скупио ветар у прегршти своје? Ко је свезао воде у плашт свој? Ко је утврдио све крајеве земљи? Како Му је име? И како је име Сину Његовом? Знаш ли?
4Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?
5Све су речи Божије чисте; Он је штит онима који се уздају у Њ.
5Всяке слово в Бога — чисте; він — охорона вповаючим на його.
6Ништа не додај к речима Његовим, да те не укори и не нађеш се лажа.
6Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
7За двоје молим Те; немој ме се оглушити док сам жив:
7Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
8Таштину и реч лажну удаљи од мене; сиромаштва ни богатства не дај ми, храни ме хлебом по оброку мом,
8Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
9Да не бих наједавши се одрекао се Тебе и рекао: Ко је Господ? Или осиромашивши да не бих крао и узалуд узимао име Бога свог.
9Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
10Не опадај слуге господару његовом, да те не би клео и ти био крив.
10Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
11Има род који псује оца свог и не благосиља матере своје.
11Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.
12Има род који мисли да је чист, а од свог кала није опран.
12Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
13Има род који држи високо очи своје, и веђе му се дижу увис.
13Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
14Има род коме су зуби мачеви и кутњаци ножеви, да прождире сиромахе са земље и убоге између људи.
14Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї — ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
15Пијавица има две кћери, које говоре: Дај, дај. Има троје несито, и четврто никад не каже: Доста:
15Ненаситність дві дочки має: „давай, давай!‟ А навіть — три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
16Гроб, материца јалова, земља која не бива сита воде, и огањ, који не говори: Доста.
16Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
17Око које се руга оцу и неће да слуша матере, кљуваће га гаврани с потока и јести орлићи.
17Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.
18Троје ми је чудесно, и четвртог не разумем:
18Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;
19Пут орлов у небо, пут змијин по стени, пут лађин посред мора, и пут човечији к девојци.
19Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.
20Такав је пут курвин: једе, и убрише уста, па вели: Нисам учинила зла.
20Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!
21Од трога се потреса земља, и четвртог не може поднети:
21Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:
22Од слуге, кад постане цар, од безумника, кад се наједе хлеба.
22Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї,
23Од пуштенице, кад се уда, од слушкиње кад наследи госпођу своју.
23Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.
24Четворо има малено на земљи, али мудрије од мудраца:
24А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;
25Мрави, који су слаб народ, али опет приправљају у лето себи храну;
25Мурашки, — народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;
26Питоми зечеви, који су нејак народ, али опет у камену граде себи кућу;
26Миші, — народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;
27Скакавци, који немају цара, али опет иду сви јатом;
27В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;
28Паук, који рукама ради и у царским је дворима.
28Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває.
29Троје лепо корача, и четврто лепо ходи:
29А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:
30Лав, најјачи између зверова, који не узмиче ни пред ким,
30Лев, — силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу.
31Коњ опасан по бедрима или јарац, и цар на кога нико не устаје.
31Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;
32Ако си лудовао понесавши се или си зло мислио, метни руку на уста.
32Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.
33Кад се разбија млеко, излази масло; и ко јако нос утире, изгони крв; тако ко дражи на гнев, замеће свађу.
no verse 33 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.